fbpx
Життєві історії
Тітка з сином зачастили до нас в гості кожен місяць їздити – приїдуть, носом покрутять і на цьому вся допомога. А мама їм і шашлики готує з наших поросят, і столи накриває, ще й повний багажник пакетів з домашніми продуктами їм в придачу дає. Та коли нам знадобилася допомога, тітка зажадала, щоб ми їй за це заплатили гроші

Невдячні родичі.

Вам, напевно, теж зустрічалися ситуації, коли хтось із родичів через якусь проблему розкриває своє істинне лице. Двоюрідна сестра моєї матері дуже вдало вийшла заміж за хлопця з міста з двокімнатною квартирою. За матеріалами

Познайомилися вони випадково на базарі, де тітка Нюра продавала огірки. Ось там між ними проскочила іскра. Незабаром зіграли весілля, і тітка перетворилася в справжню міську пані. Народила через рік сина Миколу і успішно забула про існування родичів з села. Багато років тітка і знати не зналася з нами – куди нам до неї.

Син Коля ріс, а чоловік тітки почав прикладатися до чарки. Повільно, але впевнено. Незабаром його не стало, і родичка згадала про нас. В той момент Миколі було трохи більше двадцяти, він самовіддано трудився столяром на заводі, а тітка Нюра, яка не звикла взагалі працювати, числилася на посаді прибиральниці на кондитерській фабриці.

Мама моя дуже шкодувала родичів, все говорила, що їм дуже важко живеться в столиці. А ті й зачастили до нас в гості кожен місяць їздити. Та якби вони були працьовитими та совісними. А так приїдуть, носом покрутять і на цьому вся допомога. А мама їм і шашлики готує з наших поросят, і столи накриває, ще й повний багажник пакетів з домашніми продуктами їм в придачу дає.

Хочу відзначити, що практично завжди вони приїжджали з порожніми руками. Це було дуже сумно, адже повністю відображало ставлення до нас. Справа не в зубожілій коробці цукерок, а в самому ставленні до нас.

Читайте також: У Анни був наречений, і багато друзів. Та коли дівчина поїхала за розподілом, наречений став чиїмось чоловіком, друзі теж відсіялися. Залишилася вона зовсім одна. – Тоді я загадаю, щоб ти одружився з Ганною Василівною, і ми завжди були разом, як сьогодні! – сказала якось маленька Марійка, учениця Анни, і доля почула слова дитини

Однак, все з часом розставив по своїх місцях випадок. Моя мама дуже серйозно захворіла і їй було потрібно дороге обстеження в столиці. Я уявити собі не могла, де мені взяти такі гроші, тому вирішила заощадити хоча б на проживанні. Попросила у брата і у тітки прихистити нас на кілька днів.

І тут почалося найцікавіше. Я отримала поштою прайс на «гостини» у родичів. Тобто, за мою картоплю, яку я їм пакувала в сумки, я повинна ще й платити?!

Мій чоловік довго сміявся, потім зателефонував своєму товаришу. Той без будь-яких питань дозволив нам зупиниться у нього і його дружини. Незважаючи на наявність маленької дитини, Галина дуже по-доброму до нас ставилася, встигала і приготувати, і поприбирати.

Ми не приїхали з порожніми руками. Взяли з собою сала, м’яса, овочів і фруктів. Так ця сім’я не знала, як нам дякувати, адже в столиці на такі продукти захмарні ціни. Навіть за бензин чоловік Галини відмовився брати гроші.

На щастя, все вийшло добре. Ми повернулися в село і зажили колишнім життям. А через два місяці завітали наші родичі. Мама вже побігла в льох, щоб столи накривати, але я зупинила її.

– У нас тепер на все такса – і на ночівлю, і на їжу. Тітка захихотіла, а брат почав розповідати, як їм складно виживати в столиці.

– Нічого не знаю. Я серйозно, – продовжувала я.

Родичі психанули, залізли в машину і зникли до глибокої осені. Потім вони зідзвонювалися з мамою по питанню «зайвого» мішка картоплі і цибулі. Але і тут я сказала, що все по тарифу. Розлючена тітка кинула слухавку, сказавши, що їй дешевше в місті купити, ніж в до нас в село пертися.

Мама, правда, від цього не в захваті, дуже їй не зручно перед сестрою. Але я більше не дозволю, щоб тітка знущалася з моєї матері.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.