fbpx

Тітка наче щось відчувала, вона сказала, що не виганяє мене, але радить таки повертатися додому. Я її послухала, хоча вірила своєму чоловіку, але коли я приїхала без попередження додому, то зрозуміла, як я помилялася в найближчих людях

Не буду приховувати, я завжди хотіла виїхати за кордон на постійне місце проживання, і шукала різні шляхи, щоб моя мрія здійснилася.

Але я мріяла зовсім не про те, що зараз відбувається в моєму житті, і картаю насамперед себе, що все так вийшло

Зараз мені 33 роки і останніх десять місяців я з сином прожила в Німеччині.

Ми виїхали з України на початку березня, і кілька перших тижнів прожили в Польщі.

Потім, коли кількість біженців почала стрімко зростати, моя тітка, яка вже багато років живе в Берліні, покликала нас з сином до себе.

Олежику моєму 5 років. Він у нас з чоловіком дуже бажана дитина, чомусь не відразу після шлюбу нам вдалося стати батьками, ми чекали на це кілька років.

Чоловік, який звичайно, залишився вдома, щодня нам телефонував. Ми дуже за ним скучали, але розуміли, що так буде краще, чи принаймі безпечніше для дитини.

Коли я приймала рішення їхати за кордон, а чоловіка самого лишати вдома, я не подумала, чим воно мені може повернутися.

А повернулося все для мене розлученням!

Але про все по порядку. Вдома у нас залишився невеликий бізнес, ми з чоловіком тримали продуктовий магазин недалеко біля нашого дому.

Я поїхала, а Роман продовжував нашу справу. Мені про все розповідав по телефону, всі важливі рішення ми приймали разом.

Про те, що у мене не все гаразд, мені одного разу натякнула моя тітка, в якої ми жили. Вона мені сказала, що не можна чоловіків надовго самих залишати, бо в житті всяке буває.

«Зрозумій мене правильно, я тебе не виганяю, живи скільки треба. Але знай, що відстань руйнує сім’ї. Я б на твоєму місці поїхала додому і подивилася що там й до чого», – сказала мені тітка.

Я не хотіла в це вірити, адже чоловікові своєму я довіряю, та її слова міцно мені засіли в голові і я наважилася повернутися.

Роману вирішила нічого не говорити, так мені тітка порадила – зробити сюрприз.

А далі все як в страшному сні – я не могла відчинити двері своїм ключем, а коли вельми здивований Роман відчинив, в своїй квартирі я побачила свою подругу – Ірину.

Від побаченого я ніби оціпеніла, не могла навіть поріг рідного дому переступити.

А моя подруга похапцем зібрала свої речі і вибігла з квартири.

Найприкріше в цій ситуації, що Роман не вибачався і не просив пробачення.

Навпаки, він заявив, що давно любить Ірину і йде до неї.

А ще він сказав, що я невинна, і відстань тут ні до чого. Просто у нього почуття до мене згасли.

Ось така сумна і прикра історія.

Зараз ми на стадії розлучення. Я себе постійно картаю за те, що поїхала. Може, якщо б залишилася, то і сім’ю б зберегла.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page