«Тепер, – коротко сказала Ганна Іванівна, – Будете жити у мене. І ніяких розмов». Моя зла свекруха виявилася єдиною людиною, яка врятувала мене в скрутну хвилину. Та ще й долю жіночу влаштувала
Ларисі не пощастило із заміжжям. Чоловік з дітьми не допомагав, а свекруха була справжнім лихом. Однак, саме вона прийшла невістці на допомогу у важкий момент. Джерело
В юності у Лариси було багато планів на життя. Але всі мрії перекреслила раптова любов. У дев’ятнадцять вийшла заміж, а в двадцять два вже була мамою двох дітей.
Правда, щасливим це сімейне життя не назвеш. Її коханий чоловік Василь в ролі нареченого здавався справжнім принцом. А ось в статусі чоловіка махнув на все рукою. З дітьми не допомагав, роботи міняв як рукавички, а часом і зовсім ніде не працював. Та й несподівано виявилася ще одна погана риса.
І все б добре, якби було кому Ларисі допомогти. Мати від сліз дочки відразу відмахнулася. Мовляв, не слухала мене раніше, захотіла дорослого життя. Ну, так тепер і скаржитися нема чого.
Ну, а свекруха – Олена Іванівна, і зовсім здавалася Ларисі породженням пекла. Хоч і жила окремо, але приходила часто, та й то лише для того, щоб невістці чимось в черговий раз дорікнути.
Ну, а Василь продовжував йти на дно, і тягнув за собою всю сім’ю. Поступово молодий чоловік перетворився на не зовсім хорошу людину, який не раз змушував свою бiдну дружину шукати по квартирі «п’ятий кут».
Тоді вона зібрала дітей і вийшла на вулицю. У нічне місто. І тільки тепер зрозуміла, що йти їй особливо нікуди. Хоча і назад повертатися вона не хотіла. Пересиливши себе, в розпачі подзвонила свекрухи. Думала, зараз та за звичкою вuбухне якоюсь гнівною тирадою на її адресу. Але ні. Анна Іванівна вислухала невістку і наказала їм залишатися на місці.
Вона приїхала на таксі хвилин через двадцять, посадила усіх в машину і повезла до себе додому. «Тепер, – коротко сказала Ганна Іванівна. – Будете жити у мене. І ніяких розмов».
За кілька наступних місяців Василь приходив три рази. Нібито миритися, але сердитий. Проте, Анна Іванівна кожного разу сина навіть на поріг не пускала. Який зміст, в такому вигляді?
Вже, в загальному, було зрозуміло, що з Василем життя Ларисі ніякого не буде. Свекруха так одного разу сказала: «Розлучайся, дівчинко. Мій син пішов в свого батька. Він такий самий недолугий був. Ти ще молода, знайдеш собі людину. А з дітками допоможу, не пропадемо».
Лариса розлучилася. А жити з дітьми продовжувала у свекрухи. А потім до них додому почав заходити сусід Женя. Анна Іванівна кожного разу знаходила якийсь привід для чоловіка, що мав золоті руки. Дивна річ, але навіть маленькі діти Лариси почали звикати до нього. А синочок так і зовсім допомагав йому.
Лариса багато працювала і спочатку не хотіла помічати, що сусід заходить не просто так. Поки Анна Іванівна не розкрила їй очі. «Він самотній, і ти самотня. Чого вам навколо ходити?», – налаштувала свекруха невістку на потрібний лад.
Лариса послухала Анну Іванівну і до Євгена придивилася. Ну, а сеpце підказало, що далі робити. Вони одружилися, старший син і молодша дочка Лариси практично відразу стали називати її нового чоловіка татом. А через рік з невеликим у них з’явилася і ще одна сестричка.
Подружжя багато працюють, так що, їх цілими днями не буває вдома. Але це і не бiда. У діточок є найкраща в світі бабуся. Анна Іванівна з превеликим задоволенням няньчиться з онуками. Так свекруха (хоч і колишня) з невісткою (теж колишньою) давно стали найкращими подругами.
Ось такі неймовірні історії часом придумує життя. Була зла свекруха, а виявилася єдиною людиною, яка врятувала невістку в скрутну хвилину. Та ще й долю її жіночу влаштувала.
До того ж, і сама Ганна Іванівна щаслива. Бути їй самотньою, адже син зовсім про матір забув. А тут велика сім’я і відразу троє онуків. Така старість точно в радість.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
