Катерина була у шлюбі без малого 8 років, заміж виходила з великого кохання. Втім, не без розрахунку.

На момент весілля її майбутній чоловік впевнено та добре йшов вгору по кар’єрних сходах. Такого перспективного нареченого треба було ще пошукати, а пощастило саме Каті.

– А ще кажуть, що для того, мовляв, щоб стати дружиною генерала, треба виходити заміж за звичайного собі простого лейтенанта! – сміялась при згадці цього прислів’я жінка. – Та не правда це! Це раніше так було, ще в старі радянські часи. Зараз цілком можливо відразу – в генеральші, а по гарнізонах з лейтенантами нехай поневіряються інші, звичайнісінькі жіночки, кому в житті пощастило значно менше, це на любителя.

Справа в тому, що у чоловіка Катерини Андрія це другий шлюб.

Перший почався ще в молоді студентські роки. З тією дружиною випливали з неймовірних злиднів, зі студентського гуртожитку, разом ставали на ноги. Бували дні, коли ділили на двох звичайний маленький пакетик мівіни, більше ніякої їжі не було у них зовсім. Проте, зчепивши зуби, обоє старалися йти вгору, підтримуючи і допомагаючи один одному в кожну хвилину. Закінчили навчання, чоловік з дружиною влаштувалися на хорошу роботу, почали збирати гроші на свою власну квартиру. З великими труднощами купили маленьку однокімнатну квартиру біля столиці, потім обміняли її на двокімнатну там же, потім, трохи попрацювали, зібрали гроші, купили двокімнатну в столиці. Весь цей час, не жаліючи себе, заробляли кожну копійку.

Було дуже непросто, проте впоралися на заздрість багатьом.

Саме в тому шлюбі, при першій дружині, Андрій зробив за кілька років чудову кар’єру – від простого звичайного спеціаліста, який заробляв не так багато, до успішного фінансового директора, заробив все, що потрібно для комфортної організації безбідного життя, впевнено встав на ноги. Однак, проживши десяток років, з дружиною розлучилися.

Можливо, тому, що не вийшло мати своїх дітей, а може, й тому, що скінчилися об’єднуючі їх спочатку фінансові труднощі, а може, банально відносини вичерпали самі себе за стільки багато років, таке буває у сім’ях, навіть коли подружжя добре ставиться одне до одного.

Розлучилися на диво спокійно і дружелюбно, і до цих пір при рідкісних випадкових зустрічах щиро раді один одному і спілкуються з задоволенням – виявляється, буває і так.

А через пару років після розлучення Андрій зустрів Катерину. Одружилися, народили дитину.

І, треба ж так, удачу в справах і в кар’єрі чоловіка Катерини наче відрізало.

Якийсь час Андрій ще тупцював на місці, намагався хапатися навіть за соломинку, а потім повільно і неухильно став скочуватися вниз. У компаніях, де він працював, починалися щоразу якісь проблеми, роботу доводилося часто міняти, і весь час виходило якось так, що кожна нова компанія менше попередньої, кожна нова посада фактично – рішучий крок вниз.

Звичайно, Андрій спочатку намагався з цим щось робити. Пояснював свої невдачі спочатку збільшенням сімейства – все-таки під сорок років народилася перша дитина, і стало не до кар’єри, до того ж дружина в декреті, а витрати на все значно збільшилися. Потім – криза, багатьом було дуже непросто. Потім – вік, в сорок років з кар’єрою дуже складно, це ж не молоді роки. Втім, він сам розуміє, що кожен з цих доводів звучить смішно і безглуздо, але правда криється зовсім поруч, вона дуже близенько.

Але ж повинна бути причина.

Катерина зі свого боку старається начебто щосили – втішає, підтримує, з декрету вийшла в рік дитини, гроші з чоловіка не бере на різні дрібниці, лише на нейнеобхідніше, няню, наприклад, оплачує сама, вкладається в бюджет. Матеріально живуть цілком нормально, не гірше за звичайні сім’ї їх знайомих, не останній шматок доїдають , проте в порівнянні з тим, як жити могли б, якби чоловік всі ці роки хоча б тримався на плаву, а не падав вниз – нинішній стан справ пригнічує дуже і чоловіка, і дружину. Вистачає на їжу, на одяг і на бюджетний відпочинок в Туреччині на трьох.

А недавно у Андрія на роботі сталася чергова проблема – всіх реорганізують, Андрія переводять з головного офісу в філію. З втратою в усьому – на посаді, в зарплаті, в кар’єрі. По суті, чесно кажучи, мабуть, чекають, що він звільниться. Якби просто виставили на вулицю, здається, було б менше прикро. І йти з роботи нікуди, і йти старшим помічником головного менеджера – якось йому не по собі, після того, як стільки років працював великим начальником.

Найнеприємніше з цього усього так це те, що в цей раз Андрій висказав Катерині все. Мовляв, все через тебе. Раніше у мене в житті такого не було. Ти мені приносиш невдачу в усьому, як тільки зустрів тебе, одні неприємності лише зараз маю.

Розсердився, образився, мовчить вже кілька днів, розмовляти не хоче, речі кидає, їде на роботу рано, приїжджає пізно, спить тепер в іншій кімнаті – змінився він не на жарт.

Невже дійсно справа в самій Катерині? Хіба ж вона хотіла гірше для себе чи для своєї сім’ї.

Адже недарма кажуть, що успіхи чоловіка – заслуга його жінки. З однією жінкою чоловік йде вгору, а з іншого, що не роби – вниз. І цього не зміниш? Сама Катерина навіть не знає, що їй тепер робити. Боїться, що чоловік захоче розлучитися, а у неї дитинка маленька, вона не справиться сама з усім, зараз і так людям нелегко.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.