Як би не хотілося не зважати на це, але у великій кількості родин стосунки між ріднею псує житло, якісь непорозуміння пов’язані з ним. Часто буває так, що колись рідні і близькі люди просто в один день стають між собою чужими людьми.
Ось як мій зять – нічого не розуміє, а сам просто вирішив ділити мою ж власну квартиру, і дочка тепер налаштована проти мене. Але хочу розповісти про те, з чого це все починалося.
У мене є єдина дочка, я давно розлучилася з її батьком, відтоді багато років минуло. Наші стосунки зруйнував звичайний побут, і ми розлучилися, коли доньці Олесі було всього два роки.
З житлом у мене, дякуючи долі, проблем не було: квартира дісталася мені у спадок від моєї бабусі, я її продала і з доплатою купила собі нову більшу двокімнатну квартиру, дуже світлу та простору. Одним словом, було вже все – і дах над головою, і улюблена робота. Все, крім щастя в особистому житті, а мені його так не вистачало, щиро кажучи.
Якось не щастило мені в особистому житті – ну хто мріє про те, щоб ось так просто взяти в дружини жінку з дитиною? Та ніхто, звичайно, такого щастя не хоче, адже це чужа дитина, яку непросто полюбити і прийняти, як рідну.
Олеся згодом закінчила школу, вступила навчатися до університету, і я знову залишилася одна. До мене часто приходили мої подруги, такі ж самотні, як і я, і ми разом відпочивали, спілкувалися, було мені хоч кому розказати про свою непросту долю.
А згодом, нарешті, я зустрілася з майбутнім чоловіком, просто одного разу викликала таксі, де він працював, так ми і познайомилися. Богдан був дуже ввічливий та веселий чоловік. Він дав мені візитку і після того ми стали спілкуватися. На той час він вже був розлучений, у нього була власна квартира, в таксі тільки підробляє. Ми стали жити разом, а його квартиру поки здавали в оренду і отримували хороший додатковий дохід.
Моя дочка повернулася з навчання і відразу вийшла заміж за Олександра – не дуже добру людину, як на мене, мені він ніколи не подобався. Але нічого не поробиш – Олеся сказала, що щиро закохалася і це її вибір і я не можу давати якісь поради, адже не хочу, щоб донька колись ображалася на мене, що я вибір зробила за неї.
Олеся з Олександром стали орендувати квартиру, а мій чоловік зробив мені пропозицію вийти заміж. Розписалися ми тихо, по-домашньому, і моя дочка з зятем були у нас на святковому вечора. Все спочатку було мирно, хоч зять і поводився якось дивно, ніби посміхався постійно, коли дивився на нас.
А згодом син мого чоловіка Богдана попросився жити в батьківську квартиру: з матір’ю посперечався, каже, що ніде жити йому. Ну, про що мова? Хіба можна відмовити власній дитині? Звичайно ж, ми його пустили, якось проживемо ми без заробітку з оренди, адже це рідна людина.
А після того до нас в гості приїхала Олеся з Олександром, ми їм розповіли про це, і перше що сказав зять, звернувшись до моєї дочки: “Я ж казав тобі, що з цього все і почнеться?”
Ми стали запитувати: що почнеться? Що він мав на увазі? І зять тут став з посмішкою говорити, що спочатку мій чоловік віддав квартиру свою власну своєму синові, тепер мою захоче забрати, а моїй доньці нічого не залишиться, а все через мене і моє рішення вийти заміж у моєму віці.
Богдан це навіть слухати не хотів, я бачила, що йому ця розмова неприємна та байдужа. Ми тоді посперечалися.
Тепер телефоную до Олесі, щоб порозмовляти з нею, але донька стоїть на боці зятя, мовляв, він сказав всю правду, а ми його чути не захотіли. Вона стверджує, що Богдан лише через квартиру зі мною, у мої роки я йому не потрібна, а я не розумію цього і навіть про доньку власну не дбаю, а думаю лише про себе.
І взагалі – тепер зять вмовляє мою дочку, щоб вона подала заяву на розмін нашої квартири, адже в ній теж є її частка, поки не залишилася без нічого. Але у мене Богдан навіть не прописаний. Тепер я знаю – у нас буде непорозуміння з донькою, я навіть бажаю їй скоріше розлучитися з цим чоловіком.
Я кохаю свого чоловіка, все у нас чудово, але навіть не знаю, як мені з донькою знайти спільну мову.
Фото ілюстративне.
