Степан повернувся додому після отримання зарплати і вирушив до квіткового магазину, де вибрав найдорожчий букет. Продавчиня захоплено глянула на чоловіка і, не стримуючи подиву, запитала: – У вас, мабуть, якась особлива нагода? Ви, певно, дуже любите свою дружину! Пощастило їй! Степан подякував чемно, зібрав квіти і вийшов. Не встиг він зачинити двері, як відчув, як по його щоці зрадницьки потекла сльоза
Степан повернувся додому після отримання зарплати і вирушив до квіткового магазину, де вибрав найдорожчий букет. Продавчиня, помітивши його сивину та зморшки, захоплено глянула на чоловіка і, не стримуючи
На моє весілля мама зробила мені такий шикарний подарунок, що я від неї аж ніяк такого не сподівалася. При всіх гостях вона подарувала мені ключі від квартири. Я була безмежно рада, бо навіть не уявляла, що таке може статися. Та як виявилося пізніше, я зашвидко раділа. Перший сюрприз заключався в тому, що квартиру нам при всіх, начебто, подарували, але переписувати житло на мене мама навіть не збиралася. Я намагалася мамі пояснити, що це не дуже добре виходить, але на мої прохання мама не звертала ніякої уваги, а лише говорила, що я маю радіти, що мені житло дали, а не скаржитись на щось
– Іване, давай переїдемо то твоєї мами, якщо вона не проти, – запропонувала я своєму чоловікові, а він видився на мене, наче і не вірить, що я це
Ольга прийшла з роботи і стала готувати святкову вечерю, адже саме сьогодні була 10-та річниця їхнього з чоловіком шлюбу. Щоправда, Олег пішов з самого ранку і не привітав її, але Ольга сподівалася, що чоловік зробить це ввечері, тому так і старалася. По дорозі додому вона зайшла в магазин, купила всі необхідні продукти, і поспішила додому готувати для чоловіка сюрприз. Звідки ж вона знала, що саме в цей вечір чоловік їй сюрприз влаштує, та ще й який
Ольга прийшла з роботи і стала готувати святкову вечерю, адже саме сьогодні була 10-та річниця їхнього з чоловіком шлюбу. Щоправда, Олег пішов з самого ранку і не привітав
У мене зовсім немає часу, мамо, я зайнятий, перестань мені постійно телефонувати, – слова сина прозвучали як вирок, Марта вкотре переконалася, що того сина, який у неї був, уже немає. А натомість є якась чужа людина, яка не хоче з нею спілкуватися. Маленьким Максим тягнувся до матері, часто сідав до неї на коліна, обіймав її і обіцяв, що стане для неї найкращим сином, і коли виросте, то купить матері все, що вона захоче, і тоді їй не доведеться працювати. Проте, коли син підріс, він швидко забув про свою обіцянку, почав більше цікавитися своїми справами, а мама відійшла на другий план
– У мене зовсім немає часу, мамо, я зайнятий, перестань мені постійно телефонувати, – слова сина прозвучали як вирок, Марта вкотре переконалася, що того сина, який у неї
Приїхала я до колишньої невістки – і очі розбігаються, таку красу Наталка з чоловіком усюди навела, що мене охопив просто захват. У них гарний заміський будиночок, і доволі просторий, і невістка мені запропонувала жити з ними. Я відмовлятися стала, мені не зручно було, хоча насправді я розуміла, що це мій шанс. Коли прийшов Петро, теперішній чоловік Наталки, він з великою повагою говорив до мене, сказав, що не знає такої свекрухи як я, щоб так колишній невістці, та ще й заміжній за іншим чоловіком, допомагала
Я така заробітчанка, що нічого собі не заробила, так вже сталося. І не тому, що я була лінивою, чи працювати не хотіла, а тому, що мала такого сина,
Мамо, ти тільки не ображайся, але мені здається, що краще буде, якщо ти з Олею житимеш, все ж біля дочки краще, ніж біля невістки, – каже мені син. Я спочатку не зрозуміла, про що він говорить, та потім до мене дійшло – він не хоче, щоб я жила з ними. – Бачу, що ти образилася, але мамо, це ж нормально, якщо є дочка – жити біля дочки. Ми з Тетяною тобі завжди будемо раді, якщо ти до нас у гості заходитимеш. Зрозумій, тепер моя сім’я – це Тетяна і діти, мені треба дбати про їхній комфорт. Після таких слів сина я проплакала цілу ніч, так мені себе було шкода
– То тепер що виходить – мама не потрібна? – питаю прямо я свого сина. А він стоїть, очі понурив, не знає, що сказати, бо я ж правду
Після того, що я дізналася, я стала ще настирливіше телефонувати синові, і він нарешті взяв слухавку. Я до діла відразу перейшла. – То за що, сину, ви ображаєтеся на мене? Чим я вам не вгодила? – питаю. – Невже 200 євро в наш час це мало? – Я не хотів починати цю розмову, але якщо ти сама питаєш – то так, мало. Ти сестрі квартиру купила, і ми з дружиною сподівалися, що ми наступні. Народження дитини – чудова нагода для цього. Ми дуже сподівалися, що ти приїдеш до нас на хрестини і подаруєш ключі від квартири, як це було у випадку з сестрою, – випалив мені всю правду у вічі син
– Син від мене слухавку не бере вже кілька днів. Хвилююся я, як би чого не сталося, – кажу я Тамарі, своїй сестрі, яка зараз зі мною на
Після року в Італії я накопичила 10 тисяч євро. Гроші зберігалися у доньки. Я була впевнена, що це правильне рішення. Та все змінилося, коли я почала відчувати відчуження від чоловіка. Він почав ображатися. Спочатку це були дрібні зауваження, потім він взагалі не хотів зі мною говорити по телефону. Ярослав висловлював невдоволення з приводу того, що я не відправляю гроші йому, а тільки доньці. Але ж я все одно працюю, я ж не витрачаю гроші на себе! Чому це його так образило? Я не розуміла
Ми з Ярославом разом уже 10 років. Це мій другий шлюб, і я думала, що цього разу все буде по-іншому. Я ніколи не думала, що гроші можуть стати
Як мама двох синів я розумію, що не так просто бути свекрухою. Я наробила трохи помилок, а тепер намагаюся їх виправити. І от, в день моїх іменин, я вирішила покликати обох синів і їхніх дружин до себе. Я, мабуть, не найкраща мати в світі, але я завжди любила своїх дітей однаково. Я вирішила, що прийшов час розповісти їм, що я планую зробити з моєю спадщиною, щоб не було непорозумінь
Як мама двох синів я розумію, що не так просто бути свекрухою. Я наробила трохи помилок, а тепер намагаюся їх виправити. Богдан у мене старший син, а Іван
То коли ти приїдеш, мамо? До кінця цього року встигнеш? А може на Різдво у грудні бери відпустку, – повчає мене моя моя донька. Наче і нічого поганого в цьому нема, що вона хоче свята зі мною провести, та я відчувала, що тут щось не так. І я не помилилася, бо моя дочка таке задумала, що на голову не налазить. Людмила хоче квартиру продати, але без мене вона не може цього зробити, от вона і наполягає на тому, щоб я пошвидше приїхала
– То коли ти приїдеш, мамо? До кінця цього року встигнеш? А може на Різдво у грудні бери відпустку, – повчає мене моя моя донька. Наче і нічого

You cannot copy content of this page