op

— Краще б ти взагалі не починала готувати, ніж переводити продукти, — зітхнув Микола, відсуваючи тарілку з варениками. Це було сказано з тим особливим виразом обличчя, який я

— А що, якщо ми все оформимо на маму? — з ентузіазмом запитав Віталій, навіть не відриваючи погляду від свого новенького смартфона. Тетяна від несподіванки ледь не впустила

— Тобі має бути соромно, брат не має де жити, а ти ці гроші і так би на відпочинок витратила, — сказала мати таким тоном, ніби виносила вирок,

— Мені що, потрібен спеціальний дозвіл, щоб побачити власного сина? — пані Марія подивилася на невістку так, що їй стало не по собі. Надія відчула, як всередині здіймається

— Мої батьки зараз на вулиці опиняться, а ти над своїми заначками тремтиш! — Павло зірвався на крик, хоча раніше ніколи не дозволяв собі такого тону. — Якщо

— Я йду від тебе, Костянтине. Назавжди. Марія сказала це тихо, майже невагомо, перекладаючи випрасувані сорочки чоловіка на його улюблену поличку в шафі. Вона робила це механічно, так

— А куди це ти зібралася? Та ще й така ошатна, наче на власне весілля! — Тарас зупинився на порозі, навіть не привітавшись. Він пройшов у коридор, заповнюючи

— Ой, Софіє, пощастило тобі з сестрою! Дивися, скільки подарунків навезла! — сусідка Ганна аж руками розводила, розглядаючи новенькі курточки, черевички й шапочки, розкладені на лавці під хатою.

— Галино, йди сюди, нам поговорити треба… Свекруха Ольга глянула на невістку таким холодним, різким поглядом, що Галині стало не по собі. Вона повільно підійшла й сіла поруч

— Мамо, ми з Павлом порадилися: тобі вже пора подумати про завтрашній день, щоб потім не було ніяких непорозумінь із житлом. Я якраз розкладала на тарілки домашні голубці.