Мамо, я думаю, що пора твою квартиру продавати, – заявила мені донька. Від почутого я аж присіла. – Як продавати? А де я житиму, як від вас повернуся? – питаю. – У тебе ж є спадковий будиночок в селі, ти спокійно можеш там жити. Ремонт ми тобі допоможемо зробити. Це було як грім серед ясного неба. Село… Я навіть не могла повірити своїм вухам. Моя квартира – це моє місце, моя свобода, моя незалежність. Я не могла уявити, як я залишу її і переїду в село
Після того, як не стало мого чоловіка, я залишилася сама в своїй двокімнатній квартирі. І тепер саме через цю квартиру я маю проблеми з донькою і зятем. Моя
От для кого ти, Оксано, все це пристарала? Дітей у тебе ж немає. Ти б моїм дівчатам допомогла, не чужі вони тобі, а племінниці рідні, – каже Галина, і пропонує, щоб я її старшу доньку з чоловіком після весілля в свій будинок впустила. Від цієї пропозиції я навідріз відмовилася. Я сама ще не встигла пожити, мені лише 50 років, і у мене нарешті з’явився власний дім. Я не впевнена, що мені зараз треба впускати туди кого-небудь, навіть якщо мова йде про племінницю рідну. Зовиця назвала мене невдячною, нагадала, як вони мене в свій час прийняли в свою родину, дали дах над головою, а я тепер маю можливість, і не хочу їм допомогти
– Ти диви, яка синьйора власною персоною до нас завітала! Що, приїхала позловтішатися? Забирайся звідси! – Галина вийшла з хати і стала так голосно кричати, що, здається, почули
Зранку приїхала Зоряна з дітьми. – Мамо, сподіваюся, ти йому не дала ніякі гроші? – запитала вона прямо з порогу. – Кому? – перепитала Ольга. – Ну як кому? Василю, звичайно, кому ж іще. Мамочко, якби ти знала, що тут робиться коли тебе нема, – не витримала Зоряна і стала розповідати мамі всю правду про їхнє з чоловіком життя
– Василю, а де Зоряна? Де діти? – Ольга вийшла з буса, який привіз її аж під саму хвіртку, і не могла зрозуміти, де дочка, чому її зустрічає
Якби ви себе так не жаліли, і на заробітки поїхали б, то у нас зараз фінансових проблем би не було, – заявив мені зять. – У вас не було би фінансових проблем, якби ти працював і гроші заробляв, – вкотре повторила я зятю. Ситуація в моїй родині склалася – хоч плач. Якось вже пізно ввечері ми з чоловіком пили чай і вже збиралися йти спати, аж тут дзвінок у двері. Ми трохи налякалися, чоловік пішов відчиняти, а я аж руками всплеснула, коли побачила свою доньку Дарину
– Якби ви себе так не жаліли, і на заробітки поїхали б, то у нас зараз фінансових проблем би не було, – заявив мені зять. – У вас
В перший день мого приїзду чоловік з порогу заговорив про розлучення. Я зателефонувала старшому синові, попросила, щоб він приїхав, сподівалася, що він з батьком своїм поговорить, але син приїхав лише по гроші на машину, подякував і поїхав, а мені сказав, щоб ми з батьком самі розбиралися, мовляв, це не його справа. От що мені тепер робити? Я така засмучена цими подіями, що словами не передати
– Сама вибирай, Олено – будемо розлучатися і майно ділити, чи вже якось так доживатимемо? – ошелешив мене мій чоловік по приїзду. Я в цьому році трохи швидше
Коли приходили свята, невістка завжди дарувала мені подарунки, які були, м’яко кажучи, не дуже. Я не хотіла ображати її, тому завжди дякувала і ставила на поличку те, що вона приносила. Але коли вона на мій ювілей подарувала мені сервіз за 400 гривень, я вже не витримала, особливо коли дізналася, що невістка купила на ювілей своїй мамі
Я завжди була скромною людиною. Виховувала своїх дітей в скромних умовах, без розкошів, але завжди намагалася забезпечити їм усе необхідне. Мій син, Олег, коли виріс, вибрав собі дружину
Дочці своїй я нічого не шкодувала, вона могла витрачати мої заробітчанські гроші на все, що їм було потрібно, але в межах розумного, звичайно. Та я сподівалася, що Тетяна розуміє, що я не можу бути вічно заробітчанкою, тому бережно відноситься до грошей. Так я думала, поки не приїхала додому і не побачила, що сховок пустий. Я хотіла дітям сина на Миколая зробити цінні подарунки, адже я їм ніколи нічого не давала. Заглянула у сховок, щоб взяти звідти гроші, і присіла від несподіванки, бо там було всього-навсього 500 євро
– Тут лише 500 євро. Донечко, а де гроші? Ти їх кудись переставила? – питаю я із здивуванням свою дочку. – Мамо, ти що, приїхала гроші рахувати чи
Ви не думайте, Маріє, нам від вас нічого не треба, хоча збоку все і може виглядати інакше, – виправдовується переді мною моя майбутня сваха. Сватання моєї дочки, заради якого я спеціально з Німеччини приїхала, м’яко кажучи, не вдалося. І все через одну мою необачно сказану фразу. Тепер на мене ображається і дочка, і майбутній зять, і його мама, а я щиро не розумію, що я зробила не так
– Ви не думайте, Маріє, нам від вас нічого не треба, хоча збоку все і може виглядати інакше, – виправдовується переді мною моя майбутня сваха. Сватання моєї дочки,
Ми з Русланом Ігоровичем купили в магазині все, що я планувала, він навіть ще дещо мені купив в якості подарунка, і наполіг на тому, що допоможе мені все це відвезти додому. Той день був схожим на казку. Я просто не могла збагнути, що відбувається. Руслан розклав продукти і відразу став до плити. – Я просто люблю готувати і зараз приготую нам щось смачненьке, – посміхнувся він. Говорив він зі мною без жалості, а щиро, з бажанням продовжити розмову
Коли я виходила заміж за Анатолія, бо була впевнена, що саме з ним стану щасливою. Але не минуло і двох років, як він пішов від мене до моєї
В той день з самого ранку я була дуже зажуреною. До кінця місяця залишалося всього кілька днів, мені треба було сплатити кілька рахунків, а грошей ну зовсім не було. Я спакувала деякі домашні продукти, консервацію, яку для себе зготувала, і поїхала на ринок, в надії, що мені вдасться це продати і отримати необхідну суму. В цій ролі я виступала вперше, тому мені було дуже незручно і дискомфортно. До того ж, я побачила свого колишнього чоловіка, який проходжався під ручку поміж ряди на ринку з своєю молодою дружиною. Мені в цей момент хотілося залізти під прилавок, аби лише вони мене тут не побачили. До тями мене повернув голос покупця. Чоловік приблизно мого віку цікавився кроликом, і був дуже радий, що нарешті знайшов цей дієтичний продукт
В той день з самого ранку я була дуже зажуреною. До кінця місяця залишалося всього кілька днів, мені треба було сплатити кілька рахунків, а грошей ну зовсім не

You cannot copy content of this page