op

— Ми ж родина, Ганнусю, невже тобі шкода для рідного племінника тарілки супу? — ці слова застали Ганну зненацька, коли вона тільки-но зняла фартух після важкої зміни на

— Збирайте речі, я вдруге повторювати не буду, — голос Лесі не здригнувся, хоча всередині все пекло від образи. Вона стояла посеред власної кухні, яка ще годину тому

— Знаєш, Юлю, кажуть, що найрідніші люди не зраджують, вони просто «турбуються» про нас так, що потім жити не хочеться, — я поставила перед подругою горнятко з м’ятою.

— Напевно, вона прийде в тому ж самому розтягнутому светрі, в якому доношувала речі за старшим братом? — Мар’яна крутила в руках келих, розглядаючи відблиски дорогого кришталю. —

— А ти що думала, Марійко, що тобі спадок на тарілочці принесуть? — голос матері в слухавці звучав незвично сухо, навіть якось відчужено. Ці слова розрізали звичний вечірній

— Ви впевнені, що він не міг просто піти до іншої жінки? — це запитання від молодого лейтенанта стало для Любові Петрівни тим самим моментом, коли світ остаточно

— Ти краще більше не приїжджай, доню, не треба ворушити те, що вже давно вляглося, — тихо, але твердо сказала мати, не піднімаючи очей від кухонного столу. Ці

Ніколи б не подумала, що на схилі літ доля зробить такий крутий поворот і я доживатиму віку в далекій Америці. Мені шістдесят сім. Вік, коли зазвичай підбивають підсумки

— Гроші повернуться на рахунок до вечора, або твої речі чекатимуть під дверима, — Катерина сказала це настільки спокійно, що Ігор навіть не одразу відірвався від екрана свого

— Ви викинули мою весільну сукню у смітник, — Люба подивилася свекрусі прямо в очі так, що та мимоволі зробила крок назад. Свекруха стояла посеред кухні, тримаючи порожній