op

— Оксано, ти знову купила не той хліб! Я ж казав: «Половинку білого, обов’язково бездріжджового». А це що? — Віктор кинув паперовий пакет на кухонний стіл так, ніби

— А що, як я скажу, що Юля хоче повернутися і жити з нами постійно? — Марина запитала це майже пошепки, уважно спостерігаючи за реакцією чоловіка. Вона чекала

— Ти збожеволіла, такі гроші віддавати чужим людям? — саме ці слова я почула від своєї тітки Галини замість привітання з новосіллям. Вона стояла посеред моєї нової вітальні,

— Жіночко, ви не підкажете, маршрутка на Обухів уже була чи я знову все проґавив? — до зупинки підбіг захеканий чоловік. На вигляд — трохи за п’ятдесят, у

— Ти мене не надихаєш, а тягнеш мене на дно своєю вічною побутовухою! — Павло стояв посеред вітальні, роздратовано закидаючи речі в дорогу шкіряну сумку. Марина дивилася на

— Вирішила нарешті викинути цей мотлох, а викинула власне життя, — сказала Надія, тримаючи в руках стару коробку з-під взуття, яку вона знайшла за банками з варенням. Це

— Ти справді віриш, що можна двадцять хвилин обговорювати лише шкільні оцінки та колір нових кросівок? — голос Вікторії тремтів, хоча вона намагалася надати йому спокою. На столі

— Ти розумієш, що ми вже все пообіцяли, і тепер відступати просто соромно перед людьми? — голос свекрухи був спокійним, але в ньому відчувалася та залізна впевненість, від

— Ми ж родина, Ганнусю, невже тобі шкода для рідного племінника тарілки супу? — ці слова застали Ганну зненацька, коли вона тільки-но зняла фартух після важкої зміни на

— Збирайте речі, я вдруге повторювати не буду, — голос Лесі не здригнувся, хоча всередині все пекло від образи. Вона стояла посеред власної кухні, яка ще годину тому