op

— Не подобається — двері там, — спокійно сказала Мар’яна, вказуючи на вихід, і в ту ж мить зрозуміла: її життя вже ніколи не буде таким, як раніше.

— Оксано, ти тільки не сердься, але мама вже домовилася з майстрами, — ці слова прозвучали на кухні так буденно, наче йшлося про купівлю хліба, а не про

— Знаєте, а я все життя по Греціях, Італіях, Іспаніях проїздила… І ніколи би не подумала, що на старість так мене доля поверне, що я опинюся у свого

Стефа повернулася в Італію вже не тією жінкою, якою їхала додому на Великдень. В автобусі вона сиділа біля вікна, дивилася на дорогу й не могла стримати сліз. За

Степан сидів на лавці під старою грушею, дивився вдалечінь і мовчав. Він завжди був таким — небагатослівним, але коли вже щось вирішував, то стояв на своєму, мов камінь

Лариса стояла на своїй кухні, дивилася у вікно і не могла повірити, що машина чоловіка отак просто від’їжджає без неї. Червоні задні вогні новенького кросовера блимнули на повороті

— Світлано, ти ж розумієш, що тридцять років буває раз у житті, і якщо ми не запросимо троюрідного брата мого вітчима, він на нас до кінця віку образиться?

— Чому після тридцяти років спільного життя я маю випитувати тебе, де ти був? Я стояла біля вікна, стискаючи в руках стару кухонну ганчірку. Тканина була вологою і

— Ти серйозно вважаєш, що твоя мама краще знає, де нам спати і що нам їсти? — Катерина стояла посеред кімнати, дивлячись на складені валізи, які її чоловік

— Виходить, твоя мама мала рацію, коли казала, що господиня з мене нікудишня? — Олена спокійно поставила порожню чашку на стіл, хоча всередині все тремтіло. Вона дивилася на