Не знаю, як тобі це сказати, сестричко, але твій зять просто користується твоїми грошима. Олена вдома з дитиною сидить, нічого не бачить. А я все перевірила, і лише тепер тобі телефоную, – моя рідна сестра Марія була неабияк схвильована, коли мені телефонувала в Італію і розповідала, що відбувається у мене вдома. За її словами виходило, що мій зять має іншу жінку, живе собі своїм життям, а з моєю Оленою залишається лише через гроші, які я їм щомісяця висилаю з Італії. Йдеться про немалу суму, адже я доньці віддаю все, що тут заробляю
– Не знаю, як тобі це сказати, сестричко, але твій зять просто користується твоїми грошима. Олена вдома з дитиною сидить, нічого не бачить. А я все перевірила, і
Коли я поїхала в Італію і почала будинок будувати, мій чоловік передумав розлучатися, бо сподівався, що потім дім можна буде поділити. Та я його перехитрила, бо відразу переписала все на нашу дорослу доньку. – Я довела справу до кінця, – сказала Катерина. – Тепер я вільна жінка, і цей будинок належить мені та моїй доньці, а чоловік залишився без нічого
Я сиділа в італійському парку з подругами, слухаючи, як одна за одною вони розповідають про свої життя, коли раптом одна з них, Катерина, почала свою історію. Всі мовчки
Мені терміново потрібно 600 євро. Мамо, дай, на тебе одна надія, – каже мені донька по телефону. – Наталко, а ти хіба не знаєш, що я всі гроші на лікування витратила, і в мене вже нічого немає, – кажу. – То позич у когось. Мамо, дуже треба, – не вгаває донька. Я була змушена відмовити доньці у її проханні, бо я сама ще й не знаю, чи повернуся я в Італію, і якщо повернуся, то коли. А вона неабияк образилася, стала мене картати, що ж це я за мама така, що не може дитині своїй допомогти
– Мені терміново потрібно 600 євро. Мамо, дай, на тебе одна надія, – каже мені донька по телефону. – Наталко, а ти хіба не знаєш, що я всі
Якщо вже ви живете з нами, то маєте платити за все разом з нами, – каже мені невістка. А я аж присіла від почутого, бо ж у мене пенсія невелика, звідки ж я можу нарівні з ними скидатися. Зізнаюся чесно, пропозиція невістки мене і обурила, адже я переїхала до них не з своєї волі, вони самі мене про це попросили. Довелося все розповісти чоловікові, і попросити, щоб він вислав мені грошей. Мій чоловік коли це почув, то наказав мені негайно повертатися додому, навіть в той самий день взяв сусіда з машиною і приїхали за мною. І справа не в грошах, його обурила постановка питання
– Якщо вже ви живете з нами, то маєте платити за все разом з нами, – каже мені невістка. А я аж присіла від почутого, бо ж у
Донечко, мені потрібні гроші, я зовсім витратилася на свята, а треба ж ще за щось весь місяць прожити, – каже мені мама по телефону вранці 2 січня. За інших обставин я б не вагаючись скинула мамі на картку гроші, але цього разу я була категоричною. – Вибач, мамо, але я більше не допомагатиму тобі фінансово. В суботу ми з чоловіком поїдемо на закупку продуктів, і тобі теж щось купимо і завеземо, але на цьому все, – кажу. Я допомагаю мамі, а вона утримує свого дорослого сина, мого молодшого брата
– Донечко, мені потрібні гроші, я зовсім витратилася на свята, а треба ж ще за щось весь місяць прожити, – каже мені мама по телефону вранці 2 січня.
На наступний день після доньчиного весілля Ігор поїхав до Валерії, але її вдома не було. Він набрав її по телефону, та номер не відповідав. Ігор сів на лавочку і вирішив, що зачекає кохану на вулиці, а заодно у нього був час, щоб підібрати потрібні для освідчення слова. Через кілька годин Валерія з’явилася, йшла вона поруч з чоловіком, з яким виглядала дуже щасливою. На пальці у неї була обручка. Ігор не міг повірити, що вона так швидко вийшла заміж і знайшла йому заміну, адже він її залишив всього на кілька місяців, бо мав клопоти у підготовці до весілля, та й йому треба було час, щоб розібратися в собі
Ігор повертався з роботи, і вже було темно, коли він вийшов з автобуса. Він свідомо тягнув час: пройшов повз свій будинок, зайшов у магазин, довго крутився біля ринку,
Зоряна прожила з чоловіком у шлюбі 22 роки, і весь цей час вона чекала, що от-от стане щасливою, та щастя чомусь не приходило. Хоча чоловік був добрим, турботливим і ні в чому їй не відмовляв, але вона його так і не змогла полюбити. І все через її перше кохання, Сергія. Закохалася вона у 17 років, це було перше щире, справжнє почуття. Зоряна наскільки була захоплена Сергієм, що була переконана, що це на все життя. Він обіцяв їй світ, на який вона навіть не могла б і мріяти, а вона в своїй голові вже малювала спільне майбутнє, мріяла про весілля, дітей і щастя, яке триватиме вічно. Але одного дня Сергій зник
Зоряна прожила з чоловіком у шлюбі 22 роки, і весь цей час вона чекала, що от-от стане щасливою, та щастя чомусь не приходило. Хоча чоловік був добрим, турботливим
Я не приїду в село, не чекайте мене, – заявив мені молодший син по телефону. – Синку, але ж це ж різдвяні свята, час, коли родина збирається разом, – кажу. – У тебе є з ким святкувати, маєш Костю, невістку, троє онуків, а я поїду з друзями в гори на лижі, – сказав, як відрізав, Максим. Я знаю, чому син так зробив, і мені як мамі дуже прикро. Я ж з Греції приїхала заради того, щоб з дітьми побути, а вони, поки мене не було, тут пересварилися між собою. А все через гроші
– Я не приїду в село, не чекайте мене, – заявив мені молодший син по телефону. – Синку, але ж це ж різдвяні свята, час, коли родина збирається
Це треба так умудритися, 12 років провести на заробітках, і навіть воду собі в дім не провести, – каже невістка моєму синові. І говорить вона це про мене, а він мовчить. Так почався у мене ранок першого січня. Я так засмутилася, що словами не передати. Новий рік, сімейне свято, хочеться побути з родиною, а тут таке. Я приїхала з Італії 29-го грудня, на Різдво не встигла, але думала, що хоч Новий рік з дітьми проведу, тому і поїхала до сина, та зараз вже шкодую про це
– Це треба так умудритися, 12 років провести на заробітках, і навіть воду собі в дім не провести, – каже невістка моєму синові. І говорить вона це про
Здалась тобі та полуниця! Подумати тільки, 300 гривень! Ти що, не мала куди гроші подіти? – Іван був явно не в захваті від того, що його дружина принесла додому свіжу полуницю. – Вибач, але я купила тільки трішки. Просто дуже захотілося, – спробувала виправдатися Надія, але чоловік був невблаганним, полуниця взимку – це марнотратство. Іван завжди був одним із найбільш заощадливих людей у селі. Багато хто з сусідів часто сміявся з нього, мовляв, він навіть снігу взимку не позичить. А сам Іван вважав, що все робить правильно. Адже якщо не заощаджувати, то звідки візьмуться гроші
– Здалась тобі та полуниця! Подумати тільки, 300 гривень! Ти що, не мала куди гроші подіти? – Іван був явно не в захваті від того, що його дружина

You cannot copy content of this page