op

— Ти з глузду з’їхав, старий! Який іще кіт у реанімації? Тобі все це примарилося, поки лікарі боролися за твоє життя, а ти зараз знову туди поїдеш ганьбитися?

— Подзвони мені на сороковий день, Михайле, — сказала я тихо, дивлячись прямо в його втомлені очі, поки в сусідній кімнаті люди допивали узвар за упокій мого чоловіка.

— Мамо, ну навіщо тобі ота стара хата в селі, скажи на милість? Світлана сиділа на кухні й крутила в руках ключі від новенького автомобільного брелока, хоча самої

— Мамо, ну навіщо тобі одній три кімнати, якщо ми з Романом стільки років по чужих кутках тиняємося? Тетяна запитала це спокійно, навіть лагідно, підсуваючи мамі чашку з

— Петровичу, зрозумійте правильно, ви ж мені нерідний батько, а мені вже час влаштовувати власне життя. Назар стояв у дверях кухні, переминаючись з ноги на ногу. Погляд ховав

— Жінко, а ви до кого? Ми цю дачу винайняли до кінця літа, нам господиня дозволила тут відпочивати, — сказав мені незнайомий чоловік у світлій сорочці, неспішно перевертаючи

– Тобі що, важко виручити рідну людину, чи ти вже геть совість втратила в цій своїй новій квартирі? – голос колишньої свекрухи, Ганни Василівни, тремтів від образи, але

— Ти хоч розумієш, що твій законний чоловік уже вісім років живе на дві хати, а ти йому ще й гроші на це заробляєш? Ці слова попутниці у

— Сім’я мого сина — це насамперед я, його батько і рідна сестра, а ти тут тільки тимчасова людина, доки ми не вирішимо інакше. Ці слова свекруха сказала

— Свою хату я віддала молодшій доньці, бо їй потрібніше, а доживати віку буду в тебе, синку, — спокійно сказала свекруха, переступаючи поріг із великою дорожньою валізою. Я