Невже діти забули за мій день народження? – з самого ранку Марію не покидали сумні думки, у неї ювілей, а ні син, ні дочка не те, що не приїхали, а навіть не привітали маму по телефону. Літня жінка глянула на перекидний календар, що стояв у неї на столі. Його надійно охороняв кіт Мурчик, який любив спати біля нього, наче контролюючи настання весни. Сьогодні 28 число, останній день зими, а завтра вже весна. Та навіть настання весни, якою завжди Марія раділа, цього разу її не тішило, бо так прикро було їй через дітей
– Невже діти забули за мій день народження? – з самого ранку Марію не покидали сумні думки, у неї ювілей, а ні син, ні дочка не те, що
Марті зарплата прийшла на карточку, тож щаслива жінка відразу після роботи поїхала в торговий центр. Накупила собі всього аж на 20 тисяч. І чобітки на весну взяла, і нову курточку, і кілька стильних сорочок та костюмів. Раптом у Марти задзвонив телефон, телефонувала їй рідна сестра, Віра. На емоціях Марта похвалилася сестрі обновками, але замість захоплення чи хоча б радості, вона почула від сестри лише картання. “Тобі 45 років, що ти молодишся як дівчина? Краще б ти ці гроші на своїх племінників витратила”, – невдоволено бурчала сестра
Ще на роботі Марта відчула, що їй треба кілька обновок на весну. А тут якраз зарплата прийшла на карточку, тож щаслива жінка відразу після роботи поїхала в торговий
Маріє, ви там на місці, то замовте для нас столик на неділю, десь приблизно на 10 осіб, – каже мені сваха, яка вирішила святкувати ювілей свого чоловіка у нас в селі. Ідея святкувати у нас мені, в принципі, сподобалася, бо в мене є де усім заночувати. А в сватів невелика двокімнатна квартира, там нема де на ніч залишитися. Я все зробила так, як сваха хотіла – пішла в ресторан, замовила столик на 10 осіб. Мене попередили, що місце буде приблизно коштувати півтора тисячі гривень, сказали дати завдаток, хоча б дві тисячі. Я порадилася в телефонному режимі з свахою, розповіла їй що і до чого, вона дала добро і я все замовила. Завдаток я з свого гаманця дала, без задньої думки, адже ж не з чужими людьми я справу маю, звідки ж я знала, що все так обернеться
– Як добре, свахо, що ви якраз у відпустці! То ми до вас і приїдемо, у вас гарно дуже, село курортне, сніг, краса неймовірна навколо, – каже мені
Мамо, що є їсти? – запитав старший син, щойно зайшов на кухню. – Ти вже прокинувся, синку? А я якраз котлет насмажила, – відповіла Марина. – Знову котлети? Мамо, ти що, не можеш щось цікавіше придумати? Вчора ж тільки були котлети, – бурчав Валерій. – Вчора були свинні відбивні, а сьогодні – курячі котлети, – ніби виправдовуючись, пояснила Марина. Син скривився, але таки сів за стіл. Марина подала йому тарілку макаронів з котлетами. На годиннику була 12-та година дня, це такий проміжний час між сніданком і обідом
– Мамо, що є їсти? – запитав старший син, щойно зайшов на кухню. – Ти вже прокинувся, синку? А я якраз котлет насмажила, – відповіла Марина. – Знову
Катерино, я все розумію, але і мама до нас не часто приїжджає, тому якщо можеш, то зустрінь її, – каже мені чоловік. В той день я мала багато важливих справ по роботі, але розуміла, що свекруха і справді до нас рідко приїжджає, тому я зателефонувала на роботу і сказала, що беру вихідний за свій рахунок. У мене на наступний день мав бути день народження, то ж начальник з розумінням поставився до ситуації, і відпустив мне на два дні. Юрій поїхав на роботу, сказав, що буде ближче до вечора, а я тим часом взялася до приготування страв, бо хотілося якомога гостинніше зустріти маму мого чоловіка. Вона настільки хороша людина, що я таких і справді мало зустрічала
– Катерино, я все розумію, але і мама до нас не часто приїжджає, тому якщо можеш, то зустрінь її, – каже мені чоловік. В той день я мала
Як же я несправедливо з батьком своїм повелася, – картала себе Наталка, але усвідомлювала, що все занадто пізно. Але вона і уявити не могла, що все саме так може обернутися. Наталка дивилася на документи і не могла повірити своїм очам – вона рідного батька практично вигнала з дому, а він ось все своє майно залишив їй, не тримав образи. Каяття жінки було запізнілим, адже вже пів року, як батька не стало
– Як же я несправедливо з батьком своїм повелася, – картала себе Наталка, але усвідомлювала, що все занадто пізно. Але вона і уявити не могла, що все саме
В Італії я лежала в стаціонарі доволі довго, і треба було, щоб біля мене хтось був. Я запропонувала першій невістці Софії, щоб вона місяць побула зі мною, а я їй заплачу ту тисячу євро, яку вона могла собі заробити. Проте, Софія відмовилася. Вона сказала, що я їй не мама, аби вона мене обходила. Її словами я була прикро вражена, адже відколи мій син пішов від неї, я їх з онуком не залишала, я ж до неї весь цей час як до доньки рідної ставилася. І яким же було моє здивування, коли до мене в Італію приїхала Оксана, моя друга невістка
Моя історія про те, що не завжди все так, як здається. Мені у важкий момент допомогла людина, від якої я цього найменше сподівалася. В мене є єдиний син,
Не добре це ти робиш, сестричко. Ти гроші на перше місце поставила, – одного разу Галина, рідна сестра Ярослави, сказала тій, що так не можна з рідним чоловіком, мовляв, він теж відпочити хоче, та й з донечкою побачитися. Ярославу слова сестри дуже зачепили, вона відразу відповіла, щоб та не втручалася, бо це не її справа. А вона не хоче жити, як Галина – від зарплати до зарплати і в старій хаті. – Якщо не хочеш, – каже Галина, – то і сама йди і працюй. – А у мене на це чоловік є, – в’їдливо відповіла Ярослава
– А хіба чоловік не для того, щоб гроші заробляти? У мене є будинок, бо чоловік хороший, – хвалилася Ярослава своїм щастям перед родичами та сусідами. Вона щиро
Ну де ти ходиш, ми з сином тебе уже зачекалися? – не дочекавшись відповіді, почав незнайомий голос. – Ви хто? – перепитала я. – О, цікавий поворот. А ви хто? – зухвало запитав мене жіночий голос на тому кінці. – Я – дружина Мирона, – кажу. – То і добре, що ви слухавку взяли. Напевно, настав час. От Мирон вам нехай і розкаже, хто я. Незнайомка поставила слухавку, а я аж присіла, подумала, що мене хтось розігрує
– Ну де ти ходиш, ми з сином тебе уже зачекалися? – не дочекавшись відповіді, почав незнайомий голос. – Ви хто? – перепитала я. – О, цікавий поворот.
Сину, це якась помилка. Ти отримав панетони? То дивись добре, вони мають бути десь там. Марія ледве тримала себе в руках, коли син зателефонував їй в Італію, і дав знати, що грошей в передачі нема, зокрема у тому сховку, про який вони домовилися. Від почутого заробітчанці земля пішла з-під ніг, адже пропало 8 тисяч євро, які вона передала з Італії
– Сину, це якась помилка. Ти отримав панетони? То дивись добре, вони мають бути десь там. Марія ледве тримала себе в руках, коли син зателефонував їй в Італію,

You cannot copy content of this page