Головна

op

Перестань їм допомагати, може нарешті хоч тоді діти оцінять твої зусилля, – радить мені моя подруга Анна, яка застала мене дуже засмученою. Настрій у мене зіпсувався після того, як на мій ювілей я не отримала не те що подарунків, а навіть просто привітання від своїх дітей. Вони мене не привітали, навіть не зателефонували, і це не зважаючи на те, що останні кілька років я їм дуже допомагаю грошима. Євро від мене сини беруть, а спілкуватися з мамою чомусь не мають бажання
Життєві історії 0
– Перестань їм допомагати, може нарешті хоч тоді діти оцінять твої зусилля, – радить мені моя подруга Анна, яка застала мене дуже засмученою. Настрій у мене зіпсувався після
І як брат міг так вчинити? От хто вона? Чужа людина. Навіть дітей спільних не нажили. А наші діти – йому племінники рідні, це їм все мало дістатися, – голосили не соромлячись сестри. Якось у суботу Ірині так на душі прикро стало, що не могла стриматися. Поплакала в подушку досхочу, а потім взялася до прибирання – у них дім великий, роботи на кілька днів вистачить. В процесі вона натрапила на тумбочку, в якій зберігалися різні документи чоловіка. Зазвичай вона не мала звички щось там шукати, але цього разу вона вирішила все переглянути. І яким же було її здивування, коли вона знайшла фото свого чоловіка з хлопчиком, віком 9-10 років, який був як дві краплі води схожий на нього
Життєві історії 0
– Як брат міг так вчинити? Не сподівалися ми від нього такого, – дві сестри в чорних хустках, які ще вчора оплакували свого брата, який завчасно відійшов в
Кажу ж тобі, що в цьому році нічого садити не буду, – переконує Люба свою сусідку. – Так ти і в минулому році так казала. А в підсумку – двадцять соток засадила, – сміється Марія. – То було в минулому році, а в цьому я вже слова дотримаю, – пообіцяла і собі, і сусідці Люба. В минулому році Люба запланувала садити город в суботу, дітей наперед про це повідомила, сама все ретельно підготувала щоб швидше робота пішла, проте, в той день ні син, ні донька не приїхали
Життєві історії 0
– Кажу ж тобі, що в цьому році нічого садити не буду, – переконує Люба свою сусідку. – Так ти і в минулому році так казала. А в
А ти мене запитала, чи хочу я з тобою жити? – кажу я своїй дочці, яка виникла у мене на порозі з валізами, посмішкою і заявою, що тепер ми житимемо разом. – А в чому проблема? Я твоя єдина дитина, і рано чи пізно все одно до тебе доведеться переїжджати, щоб тебе доглядати, – Лариса абсолютно не сумнівалася в тому, що її рішення переїхати до мене правильне
Життєві історії 0
– А ти мене запитала, чи хочу я з тобою жити? – кажу я своїй дочці, яка виникла у мене на порозі з валізами, посмішкою і заявою, що
Дівчино, а у вас немає старшої сестри? – Олексій не йшов до мене, а біг. Ми з ним не бачилися 25 років. – Олексію, припини, це я, хіба не бачиш? – кажу і сміюся, бо знаю, що Олексій завжди любив і вмів жартувати. – Не знаю, не знаю, тій Марті, яку я знаю, зараз мало б бути 45 років, а переді мною стоїть дівчина, якій від сили даш 30, – обійняв мене мій друг дитинства. – Дякую, Олексію, ти завжди вмів робити компліменти, – зашарілася я. Олексій був дуже радий мене бачити, та й і я неабияк зраділа нашій випадковій зустрічі, ще не підозрюючи, що ця зустріч мені принесе
Життєві історії 0
– Дівчино, а у вас немає старшої сестри? – Олексій не йшов до мене, а біг. Ми з ним не бачилися 25 років. – Олексію, припини, це я,
Мамо, ми з Ілоною розпишемося, – каже мені якось Сергій. – Добре, сину, – кажу, – а де ви жити збираєтеся? – Якщо можна, то тут. У нас же чотири кімнати, а у Ілониних батьків однокімнатна квартира, – знітився Сергій. Заборонити сину одружуватися я не можу, бо ми з чоловіком одружилися ще молодшими, мені було всього 18. І не пустити дитину додому я теж не можу, тому ми з чоловіком порадилися і вирішили, що виділимо на перший час молодятам одну кімнату, а там буде видно. Та цій новині не зрадів старший син. Він вирішив, що це неправильно, що молодший брат першим одружується, і Олег нам заявив, що він теж одружується
Життєві історії 0
– Мамо, мені потрібно 5 тисяч гривень, – каже мені старший син. – На роботу тобі потрібно, сину, – не витримала я. – От навіщо ти знову починаєш?
Від ранку я крутилася на кухні, бо хотілося в новій квартирі гарно прийняти гостей. Мене просто переповнювали позитивні емоції, здавалося, що життя вдалося, але саме цей день став переломним у наших з дочкою стосунках. Як ми і домовлялися, рівно о дванадцятій, донька з зятем подзвонили в двері моєї квартири. – Як тут гарно! Це квартира моєї мрії, – прямо з порогу стала хвалити Тетяна моє помешкання. Я була впевнена, що донька так за мене радіє, але Тетяна думала лише про себе
Життєві історії 0
Думала, що хоч на старість зможу пожити в комфорті, та моя донька мене неабияк здивувала – вона вирішила, що цю квартиру я повинна їй віддати. Я накрила стіл,
Не добре це – без дітей жити. Христинко, я тебе не картаю, але подумай над моєю пропозицією, візьмете сироту до себе, то і Господь змилостивиться і свою дитинку вам подарує, – свекруха прийшла в неділю з самого ранку, щоб поговорити з невісткою. У Христини, напрочуд, склалися дуже хороші стосунки з свекрухою, але в цьому питанні у них погляди розійшлися. Свекруха не наполягала, вона просто висловила свою думку, попила чай з невісткою і пішла. А Христині її слова засіли в голові, але такий вчинок здавався їй надто ризикованим
Життєві історії 0
– Не добре це – без дітей жити. Христинко, я тебе не картаю, але подумай над моєю пропозицією, візьмете сироту до себе, то і Господь змилостивиться і свою
Інна відчинила двері в домашньому халаті, з чашкою кави, і двома дітьми. Кого кого, а Олександра вона аж ніяк не сподівалася побачити. – Не проганяй мене. Я давно все про тебе знаю, і повір, мене не лякає нічого, адже діти – це радість, а головне – це любов – сказав Олександр. – Ти вийдеш за мене заміж? Від розчулення Інна розплакалася, вона не могла повірити в те, що і до неї, нарешті, прийшло довгоочікуване щастя
Життєві історії 0
– Я сама все зіпсувала, – картала себе Інна, але виправляти щось вже було занадто пізно, брехня є брехня, якими б не були мотиви. Коли Інна познайомилася з
Мені цей будинок не потрібний, тому роби що хочеш, – такими були слова мого брата 10 років тому, коли не стало нашого батька, і комусь з нас треба було доглядати за мамою. – Ще скажи, що і мама тобі не потрібна, – не витримала я. – Зоряно, я ж тобі уже все пояснив – до мами я не переїду, і забрати її до себе не можу, тому мама – це твій клопіт, ти ж дочка, – Юрій навіть не намагався вирішити цю ситуацію разом, він просто гарненько все переклав на мої плечі
Життєві історії 0
– Мені цей будинок не потрібний, тому роби що хочеш, – такими були слова мого брата 10 років тому, коли не стало нашого батька, і комусь з нас

You cannot copy content of this page