Ти не ображайся, мамо, але в ресторан прийде багато серйозних людей, і тобі там місця не буде. Якщо хочеш мене привітати, я приїду якось на днях до тебе в село, – каже мені син. Мені від його слів так прикро стало, що словами не передати. Ярославу 50, і ми з чоловіком готувалися до цієї події, по копійці відкладали з пенсії, щоб не прийти на ювілей сина з пустими руками, а він попередив нас, щоб ми не приходили
– Ти не ображайся, мамо, але в ресторан прийде багато серйозних людей, і тобі там місця не буде. Якщо хочеш мене привітати, я приїду якось на днях до
Сама подумай – однокімнатна квартира і власний будинок, різницю відчуваєш? – каже мені Стас. Розмова про те, де ми будемо жити, відбулася ще до нашого весілля. У мене була спадкова однокімнатна квартира, яка мені дісталася від бабусі. Мої батьки зробили в ній ремонт і мали надію, що я як вийду заміж, то відразу піду жити у своє. Але доля мені “усміхнулася”, як каже моя свекруха, і я зустріла майбутнього чоловіка, який теж був житлом забезпечений – у Стаса в розпорядженні був цілий заміський будинок. “Після весілля ми житимемо тут”, – заявив мені Стас. Я не знала, що сказати. Інша, можливо, на моєму б місці зраділа, але мене не приваблювала перспектива жити на всьому готовому, що приготувала свекруха
– Сама подумай – однокімнатна квартира і власний будинок, різницю відчуваєш? – каже мені Стас. Розмова про те, де ми будемо жити, відбулася ще до нашого весілля. У
Повернувшись додому, я дізналася новину: Андрій став вдівцем і він сам виховував маленьку донечку. Я намагалася тримати себе в руках, але щось усередині мене підказувало, що я повинна його побачити. Я підійшла до його будинку. Біля воріт стояла стара і змарніла Валентина Іванівна. Побачивши мене, вона опустила очі. “Це ти, доню? Якою ж ти красунею стала! Прости мене… Ой, як я перед тобою завинила
Життя інколи розкидає людей у несподівані сторони, але справжня любов і справжні почуття завжди знаходять шлях назад. Моя історія – тому підтвердження. Коли несподівано не стало мами, світ
Вона – не свекруха, насамперед, Анна – мама твого чоловіка, і хто як не ви їй допоможете? – повчає мене моя мама по телефону. Таких святих людей, як моя мама, я більше не зустрічала. Їй стало шкода сваху, і мама дала добро, щоб свекруха переїжджала до нас. Жити із свекрухою, та ще й в своєму домі, у мене немає ніякого бажання, але зараз обставини так склалися, що я і відмовити не можу, у мене просто немає вибору
– Вона – не свекруха, насамперед, Анна – мама твого чоловіка, і хто як не ви їй допоможете? – повчає мене моя мама по телефону. Таких святих людей,
Микола приїхав, і я відразу відчула якийсь холод, але я це пояснила тим, що ми давно не бачилися, і він відвик від мене. Питаю чоловіка, коли йдемо дивитися на квартири, він мовчить. Я не витримала, і прямо запитала, що сталося, тоді він мені і зізнався, що приїхав, щоб розлучитися, бо у нього в Америці є інша жінка, теж українка, і вона приїхала додому разом з ним. Я спочатку не повірила, але відразу на наступний день після цієї нашої розмови, чоловік подав на розлучення. Але це були ще не всі сюрпризи від нього. Коли ми повернулися до питання покупки квартири для сина, чоловік заявив, що квартиру він купує собі, і там вони житимуть з своєю новою дружиною
Я так довго чекала чоловіка, ми з ним не бачилися більше п’яти років, а він повернувся додому і такий мені сюрприз влаштував, що тепер я просто не знаю,
Тамаро, а ми з дочкою тут подумали, що не проти до вас знову у гості приїхати, на Великдень наприклад, – каже мені по телефону сваха. – Я навіть не знаю, що вам, свахо, сказати, – бо я змінила і місце роботи, і місце проживання, тому не знаю, чи зможу вас з невісткою поселити. – Ви нам якусь невелику кімнату зніміть, а ми вже самі по Риму погуляємо, – сміється сваха. А мені щось не до сміху, я як згадаю минулий раз, як вони у мене гостювали, то не знаю, чи готова я їх ще раз приймати
– Тамаро, а ми з дочкою тут подумали, що не проти до вас знову у гості приїхати, на Великдень наприклад, – каже мені по телефону сваха. – Я
Продати дачу? – Павло Степанович присів і почухав потилицю. – Діти, це улюблене місце вашої мами, це пам’ять про неї, – літньому чоловіку важко вдавалося підбирати слова, бо пропозиція синів застала його зненацька. – Батьку, ми добре розуміємо твої почуття, але мами вже немає, а ми є, і отримані з продажу дачі гроші нас виручать, – старший син благально подивився на батька. Павло Степанович сказав, що йому треба подумати. Після довгих роздумів батько таки погодився продати дачу, адже він сам уже не мав сил там працювати, а сини з невістками не хотіли туди їздити. Але замість того, щоб подякувати батькові, історія з продажем дачі лише пересварила братів
– Дачу треба продавати, це не обговорюється, – каже Іван, який був старшим сином в сім’ї. – Та я не проти, але як переконати в цьому батька? –
Дочка перестала зі мною спілкуватися, бо я відмовилася від її пропозиції помінятися квартирами. Тепер я внуків не бачу вже кілька місяців, а Юля чекає на те, що я зміню свою думку. – Ти не любиш ні дочку, ні внуків, якщо ти така черства до наших проблем, – картає мене моя єдина дочка. Це не правда, я і її люблю, і внуків тим більше, але навіть заради них я не готова поступити своїм комфортом. Може, я і справді погана мама, а може – розумна людина, яка дбає про свою старість
Дочка перестала зі мною спілкуватися, бо я відмовилася від її пропозиції помінятися квартирами. Тепер я внуків не бачу вже кілька місяців, а Юля чекає на те, що я
Катерино, ну не можна так, навіть на вихідні в місто не виходити. Ти ж уже майже три роки в Італії, а ніде толком не була і нічого не бачила. Катерина важко зітхнула, їм добре говорити, вони тут вже по 20 років сидять і непогано вже заробили, квартирами не лише себе, але й дітей усіх забезпечили. А їй діватися нікуди, вони ж залишилася без даху над головою після того, як чоловіка не стало, а його сестра просто вигнала її з їхньої хати, тому їй треба якомога швидше на житло заробити
– Катерино, ну не можна так, навіть на вихідні в місто не виходити. Ти ж уже майже три роки в Італії, а ніде толком не була і нічого
Прибувши на місце, Ольга з подивом для себе відзначила, що ресторан знаходиться недалеко від будинку її свекрухи. Вона б навіть до неї в гості забігла б, але свекруха на два тижні поїхала в санаторій. Поки ще всі виходили з буса, Ольга раптом помітила, що машина її чоловіка під’їхала під під’їзд свекрухи. “Напевно, чоловік приїхав вазони полити. Це навіть краще, я зараз йому скажу, що я тут, то може через годинку додому разом поїдемо”, – подумала Ольга. Жінка почала швидко наближатися до машини, але раптом зупинилася, бо побачила, що Андрій з машини вийшов не один, а в супроводі молодої білявки
– Ольго, підтримай колектив хоч сьогодні. Марта Ярославівна нас усіх запрошує до себе. Ну чого ти? – стали наполягати на Ольгу її співробітниці. – Не можу я, дівчата.

You cannot copy content of this page