op

– Софіє, ти вдома? Нам поговорити треба, – голос у Дарини був не вельми веселим, тому сестра погодилася її прийняти. – Так, я вдома, заходь, – відповіла вона

Ліда довго тримала телефон в руках, але потім таки наважилася набрати такий до болю знайомий номер. В слухавці знову були лише довгі гудки. – Лідо, облиш. Хіба не

– Для Маринки і Кирила – найкращі місця, – каже моя свекруха. Щойно ми зайшли в святкову залу, свекруха кинулася до мене з радісним виразом обличчя, і посадила

– Нема вам чого додому їхати, нас вдома не буде, – каже мені невістка по телефону. – Як не їхати? Я вже і відпустку взяла. А де ж

Не встигла моя мама нам з чоловіком поспівчувати, як відразу покликала мене на сторону, сказала, що має до мене серйозну розмову. – Юля, ти ж розумієш, що тепер

– Я не зрозуміла, мамо, то ти в Італію поїхала гроші заробляти чи своє особисте життя влаштовувати? – з претензією заявила мені моя донька по телефону, коли стала

– Це ж треба, як тобі пощастило, і хлопець гарний, і свекруха заробітчанка, не доведеться твоїй мамі думати про придане, – ніяк не могла вгомонитися моя тітка, коли

– Знаю, Олексію, що про рідних людей не хочеться погане слухати, але ти маєш розуміти, що з тобою нечесно поводяться і твоя мама, і твій брат, – вкотре

– Вона не може тут жити, вона нам ніхто, – чую як дочка мого чоловіка голосно пояснює своєму брату, що мене треба виселяти з будинку, в якому я

– Ти не ображайся, мамо, але в ресторан прийде багато серйозних людей, і тобі там місця не буде. Якщо хочеш мене привітати, я приїду якось на днях до