На весілля ми з Роберто прийшли разом. Він подарував від себе молодятам тисячу євро. Можете уявити, як на нас дивилися всі мої родичі і сусіди? А Петро ще й підігравав, сидів дуже сумний і ображений, чим ще більше заряджав публіку. В підсумку, всі говорили не про весілля, а про те, яка я безсовісна – привезла при живому чоловікові італійця додому
Я зробила доньці весілля, а італієць, з яким я приїхала, подарував молодятам тисячу євро, але це не врятувало ситуації. На весіллі донька мовчала, навіть посміхалася, а на наступний
Нещодавно я приїхала додому у відпустку, привезла з Італії з собою аж 8 сумок з гостинцями, бо треба ж було усім щось привезти. І треба ж було, щоб одна сумка по дорозі загубилася, а там якраз були подарунки для сина з невісткою. Ми їхали з Італії великим автобусом, потім пересідали на буси, кожен в свій район, і напевно, одна моя сумка не в той бус потрапила, водій пояснив, що таке, на жаль, буває. Може, мені її і повернуть ще, але так виходить, що я доньці всього навезла, а сина знову обділила. Невістка просто не вірить в історію з сумкою, яка загубилася
– Так і скажіть, що не було ніякої сумки, а Ви все це вигадали для того, щоб себе виправдати, – картала мене невістка. Люда ніяк не могла повірити
Марина послухала маму і поїхала з Мироном в Канаду. Він і справді старався дуже, і вже через кілька років їхнє життя в новій країні налагодилося. Все менше Марина згадувала Василя, вони з Мироном намагалися про нього не говорити, бо знали, що, хоч і мимоволі, та дуже перед ним завинили. Все було добре у Марини з Мироном, але чомусь у них не було дітей. Чоловік казав, що це не важливо, а тим часом, завів собі роман на стороні. Коли Марина про це дізналася, вона сказала, що повертається додому. Мирон їй не повірив, і продовжував жити подвійним життям. Та Марина зібрала валізи, і одного разу чоловік повернувся додому і застав там пусту квартиру. Тоді він і зрозумів, що втратив Марину назавжди, але вже було пізно
– Мироне, що ти робиш? Навіщо ти так зі мною? Ти ж знаєш, що без неї я життя собі не уявляю, – благально дивився Василь на брата. А
Вісім років я не бачила свого сина, а нещодавно він сам мені зателефонував, і сказав, що нам треба поговорити. Зізнаюся чесно, я нічого доброго від цієї розмови не чекала. Була впевнена, що син вкотре потрапив в якусь халепу і знову проситиме грошей. Відколи я вигнала його з дому, відтоді ми з ним не бачилися і навіть не спілкувалися
– Серця у тебе немає! Яка ти мама після цього? Це ж треба таке придумати – вигнати рідного сина з дому! – картала мене моя мама. Після цього
Я своєму сину так і сказала, що не дозволю, щоб невістка в нього грошей на елементарні речі випрошувала. Ну що це за справи? Хіба так можна? Я прийшла до них якось в гості, а невістка в сльозах, бо син не дав їй гроші на памперси і на продукти, сказав, що зараз немає таких грошей. – Не маєш, то зароби, або позич! – кажу я йому. – Мені за тебе соромно
Я своєму сину так і сказала, що не дозволю, щоб невістка в нього грошей на елементарні речі випрошувала. Ну що це за справи? Хіба так можна? Я прийшла
Після того, як я 17 років висилала дітям з Італії гроші, купила кожному по квартирі, і щоліта запрошувала до себе відпочивати, вони  мені заявили, що їм не гроші, а сім’я потрібна, де є батько і мама, бо перед людьми соромно, що я в Італії з італійцем
– Нам сім’я потрібна, де є батько і мама, а не гроші, бо перед людьми соромно – заявили мені нещодавно мої дорослі діти. І це після того, як
Зателефонували мені сини, сказали, що мій колишній чоловік серйозно захворів, його нова дружина зібрала речі і пішла від нього, а йому потрібний цілодобовий догляд. Самі хлопці працюють і живуть в іншому місті, тому постійно сидіти біля батька вони не можуть. Просили мене повернутися додому. Я ще думала, що робити, але моя сестра категорично заборонила мені навіть думати про це. Зрештою, у Івана ще є батьки, нехай вони і літні люди. Коли їхній син пішов від мене, вони не втрутилися, то ж чому тепер я маю бути їм чимось зобов’язана
До того, як я стала заробітчанкою, я мала гарну роботу, працювала в місцевій поліклініці лікаркою. З чоловіком і двома синами ми жили в невеликій двокімнатній квартирі, яку колись
Невістка хоче, щоб я коли повернуся, жила в старій хаті. Звичайно, що на старість жити в літній кухні я не планую. Я повернулася на роботу в Італію, і відразу поставила собі завдання – за 3-4 роки зібрати собі на окрему квартиру, нехай маленьку, але свою, щоб я сама собі господинею була. Ні сину, ні невістці я про це не зізнаюся, але вони стали здогадуватися, що щось не так, бо я перестала їм гроші висилати. Шкода тільки, що я не почала дбати про себе раніше
– Сам подумай, літня кухня – чудовий варіант для твоєї мами. Ну ж не буде вона з нами жити? – сказала невістка моєму сину. А він мовчав, наче
Мій італійський чоловік не має окремого житла, а живе разом з своїми батьками в їхньому триповерховому родовому будинку. Нам віддали другий поверх, щоб ми жили окремо. Самі вони жили на третьому, а їхня літня бабуся і її доглядальниця, на першому. Ці італійські традиції і звичаї мені не зрозуміти. Свекруха до нас приходить коли їй заманеться. Завжди намагається встановити свої порядки
Я була впевнена, що в Італії такого просто не може бути, що це тільки у нас свекрухи втручаються в життя молодят і все псують. Та моя італійська свекруха
З Адамом ми живемо вже 2 роки і я дуже щаслива, навіть дитину йому народила. Тут, в Німеччині, стати матір’ю в 46 років не дивина. Так що у мене все добре. А от у мого колишнього чоловіка навпаки – наче чорна смуга почалася, в бізнесі повний завал, з дружиною у них щось там не клеїться, доньки наші теж вже його не так активно підтримують, адже він перестав давати гроші, бо сам не має. Тоді мої доньки і згадали про мене, стали мені в Німеччину телефонувати, нагадувати, що я їхня мама, і я зобов’язана їм допомагати
На мій 45-річний ювілей доля підготувала мені такий “сюрприз”, що я вже була впевнена, що на цьому моє життя і закінчилося. Чоловік, з яким я прожила 25 років

You cannot copy content of this page