op

– Не піду я до них, навіть не проси. Ти ж знаєш, Єво, що я про це все думаю, то навіщо знову починаєш цю розмову, – каже Алла

– Мамо, ну чому ти мені нічого не сказала? Знаєш, як мені соромно було? – каже мені син. Я мовчу, бо навіть не знаю, що маю йому на

– І що це дасть? Якщо ти зараз підеш від чоловіка, то залишишся на вулиці, – повчала Катерину мама. – Але ж я його не люблю. І не

– Права ти, Лілечко, на всі сто. І правильно все кажеш. От тільки в житті по-різному буває, не знайшлася ще така людина, щоб у неї все ідеально було,

– Михайле, одна надія на тебе. Допоможеш мені город засадити? – питає Марія і ледь не плаче. – Марусю, та ти ж казала, що в в минулому році

– Що ти там робиш, мамо? – питає мене дочка. – Не розумію, що таке? Де гроші? Тут лише 500 євро. Ти їх кудись переставила? – питаю я

Весь день Валентина провела біля дзеркала, останній раз вона так прибиралася хіба що на своє весілля. Але ж з того часу минуло 20 років. Жінка картала себе, що

– Ларисо, позич мені 5 тисяч євро, – каже мені моя подруга Марина, яка зі мною разом в Італії працює, і з якою ми вже встигли неабияк здружитися

– Ти голубці зробила, Ірино? Щось я їх не бачу, – кажу. – Ні, не зробила, не мала часу, – спокійно відповідає мені донька. Я ж просила тебе

– Ні, приїжджати зараз точно не треба. Сама подумай, мамо. Дорога далека, цілу ніч в поїзді, а ти вже не молода. Навіщо тобі цей клопіт? Та й весна,