op

— Надіє, твій Василь щойно зайшов у третій під’їзд під руку з тою рудою вчителькою зі школи, — тихо промовила кума, відводячи погляд убік. Надія тримала в руках

— Якщо людина з’їдає за ніч тижневий запас продуктів на всю сім’ю, це ще можна назвати гостюванням, чи вже пора міняти замки на дверях? Саме це запитання крутилося

— Забирай ці папери й вимітайся геть, бо більше ти від мене нічого не отримаєш, — глухо мовив Ярослав, зневажливо штовхнувши через поліровану поверхню столу товсту теку зі

– Мамі сімдесят два, вона геть сама, і ми маємо забрати її до нас, ти ж розумієш, що іншого виходу немає? – Іван поставив горнятко на стіл і

– Ти знову просиш кошти? Ви що, ті підгузки замість каші їсте? – Богдан навіть не відвів погляду від екрана телефона, коли дружина тихо зупинилася біля дверей кімнати.

— Ти сама винна, що я йду саме сьогодні, у твоє свято! — Степан кинув в’язку ключів на тумбочку біля дзеркала так, що вона підскочила й голосно задзвеніла.

— Галю, ти тільки не гнівайся, але твій Ярослав заміж мене кличе, — сказала молодша сестра і весело поправила стрічку у волоссі. Вона стояла посеред хати, крутилася перед

— Люсю, я зачиню хвіртку знадвору на замок, — мовив Богдан тієї суботи, діловито дзеленчачи зв’язкою ключів у кишені робочої куртки. — Твій внутрішній гачок зовсім слабенький, а

– Мамо, невже ти справді думаєш, що дорослому чоловікові конче потрібні оці трилітрові слоїки з повидлом і здоровенна торба з пирогами, від яких лопаються шви на сумці? Я

— Я повертаюся до дружини, вибач, нам треба все це закінчити, — вимовив Назар, приготувавшись до сліз і докорів, але від почутої відповіді у нього просто відібрало мову.