op
— Тобі сорок сім, Віталію, яка ще двадцятидев’ятирічна дівчина, ти ж їй майже в батьки годишся? — спитала я, дивлячись прямо йому в очі, поки він перекладав сорочки
— Кота в нашому домі не буде! Або ти позбудешся цієї тварини, або сюди більше не повернешся ні ти, ні вона. Микола застібав куртку біля вхідних дверей і
Осінній ранок видався прохолодним і сирим. Тонкий туман стелився над дахами міських багатоповерхівок, а в просторій трикімнатній квартирі на сьомому поверсі вже з самого ранку гриміли чашки і
— Ніяку квартиру від свого батька ти не візьмеш! Май хоч краплю гордості! Він нас колись залишив без копійки, а тепер вирішив благодійником прикинутися? Сама заробиш і сама
— Ти хоч знаєш, що твоя свекруха вже третій день живе на твоїй дачі, перекопала мій квітник і викинула твої улюблені троянди? Тетяна ледь не впустила телефон прямо
— Забери руки, Софіє, на них же дивитися соромно, ти наче не жінка, а візник якийсь. Василь навіть не відвів погляду від дзеркала, коли це сказав. Він поправляв
— Родичі дорогі! А ми тут якраз повз їхали, бачимо — хвіртка не замкнена, то й вирішили заскочити на шашлик! Чого ви такі кислі, ми ж зі своїм!
— Невістко! Тобі просто пощастило, що мій син на тобі одружився, тому що ти звичайна і скромна, а таких зараз мало, — сказала свекруха так, що почули всі
— Я все життя думала, що ми бідуємо разом, а ти просто ховав від мене повний пакунок грошей у старій шафі! Марина стояла посеред передпокою, тримаючи в тремтячих