Головна

op

Коли дочка з зятем поїхали до друзів, Леся нагодувала онуків і знову вмостилася біля телевізора. Раптом на її екрані висвітився дзвінок. Це була сусідка Галя, яка разом з Лесею працює в Італії, і разом приїхала з нею одним автобусом теж на Різдво додому. Галина почала вітати іменинницю, а коли почула, що та сидить вдома сама, веліла тут же накривати стіл, бо якось не гоже в такий день просто телевізор дивитися. Леся заметушилася, і вже через кілька хвилин стіл був щедро накритий. Галина стала неоднозначно посміхатися, і витягла з сумки подарунок. – Ось, Лесю, це тобі! – простягла вона іменинниці італійський панетон
Життєві історії 0
– Ти не ображайся, мамо, але ми поїдемо до друзів на Різдво, ми їм давно пообіцяли, – Юля розчісувала волосся перед дзеркалом, і паралельно говорила з мамою. Леся
Для чого було починати цю розмову на свята? Весь настрій зіпсувала, – картає мене мій чоловік. Ми були у його мами на Різдво, і те, що я там побачила, мене неабияк здивувало, я знала, що у свекрухи був ремонт, але вона завжди говорила, що це косметичний ремонт, а насправді вона зробила капітальний – поміняла все, від меблів до стін. Все було б нічого, якби свекруха зробила це за свої гроші, але ж ні, вся ця краса в її домі була зроблена за наш рахунок
Життєві історії 0
– Для чого було починати цю розмову на свята? Весь настрій зіпсувала, – картає мене мій чоловік. Ми були у його мами на Різдво, і те, що я
Приїхала я додому у відпустку, і дочка захотіла, щоб ми свята у неї справляли, в місті. Мені ця ідея не дуже сподобалася, адже квартира двокімнатна, місця мало. Та я зробила так, як просила Світлана – приїхала до них. Виявилося, що дочка запросила ще кілька друзів в гості, і тому хотіла у себе святкувати. Я не мала нічого проти, поки я не побачила, з яким розмахом збирається святкувати моя донька. Я була відверто здивована тим, коли дивилися, як тарілки з їжею шарами одна на одну накладаються на стіл. От навіщо стільки їжі готувати? Я вже відвикла від цих об’їдань, у нас в Італії свята дуже скромно святкують, я перший раз як з ними Різдво святкувала, то голодна з-за столу встала
Життєві історії 0
– І чого, донечко, мені до вас їхати в місто? Краще ви приїжджайте на свята, в селі все ж, цікавіше, – кажу я своїй Світлані. – Хоч би
Ввечері Стефанія погасила світло, щоб колядники не прийшли. Не те, що вона не хотіла їх бачити, а просто не мала чим їм за коляду віддячити. Вже збиралася старенька спати, як почула таки спів під вікном. Глянула у вікно – а це поштарка Галина з двома своїми племінниками прийшла колядувати. – Дякую, Вам, діти, за коляду, але я не маю чим вам віддячити. Хіба помолюся за вас, – щиро зізналася старенька. – Так нам подяки і не треба, ми прийшли, щоб повечеряти з вами, я все принесла, ви не хвилюйтесь, – стала щебетати Галина, і не чекаючи запрошення, зайшла до хати
Життєві історії 0
Ранок у Стефанії виявився непростим. Багато снігу і не намело, але порозчищати на дворі треба було, бо ж Різдво на носі. Старенька взяла мітлу і лопату, взула свої
Незгоди почалися з того моменту, коли я вирішила всі зароблені гроші доньці на весілля подарувати. Яка різниця, як би я їх витратила? Я ж планувала за ці гроші купити їй квартиру в Україні, а так – віддам їх їй на придбання житла тут, в Італії. Першою на сполох забила зовиця, вона спочатку мене намагалася відговорити від цього вчинку, а коли зрозуміла, що я вже прийняла рішення, вона стала дзвонити моєму чоловікові і свекрусі, щоб ті мене спам’ятали
Життєві історії 0
– А я казала тобі, Олено, їдь зі мною. І що ти тут висиділа? А послухала б мене, то вже б у квартирі своїй жила, – сестра мого
Ти вже закінчила свій будинок, мамо? Коли переїжджаємо? – питає мене дочка. – Нам уже не терпиться все побачити, давай, Новий рік ми там уже зустрінемо, адже стіл є, кухня є, і диван є, а що нам ще більше треба? – Зачекай, – кажу. – Про Новий рік я подумаю, а про переїзд ще рано говорити, треба все спочатку там до ладу довести. Проблема в тому, що у цьому будинку хоче жити моя донька з зятем і онуками, але вона не знає, що у мене за цей час трохи плани змінилися і я не уявляю, як їй про це м’яко розповісти
Життєві історії 0
– Ти вже закінчила свій будинок, мамо? Коли переїжджаємо? – питає мене дочка. – Нам уже не терпиться все побачити, давай, Новий рік ми там уже зустрінемо, адже
Сватання за великим рахунком вдалося, свати наче непогані люди, але батько нареченої постійно натякав на те, що я заробітчанка, тому маю і весілля за свій кошт організувати, і житлом молодят забезпечити. – Нехай поки-що живуть в нашому будинку, місця повно, а потім щось придумаємо, – кажу. Ця ідея нікому не сподобалася – ні моєму синові, ні сватам, але всі змирилися, бо зараз інших варіантів немає. – Мамо, ти ж купиш нам квартиру? – запитав син при всіх. – Куплю, як буду мати гроші, – пообіцяла я, і я сказала правду. Все так би і залишилося, якби вдома я не зізналася, що хочу купити машину своєму чоловікові
Життєві історії 0
– Катерино, обов’язково оселедець приготуй за своїм рецептом, ти знаєш як я його люблю і як я за ним скучив, – каже мені мій чоловік. Мені його прохання
За день до Святвечора  я поїхала до свекрухи додому, а чоловікові про це нічого не сказала. Я попросила її нагади мені кілька її коронних рецептів, сказала, що в цьому році готую я, і з нетерпінням чекаю їх з молодшим братом у себе вдома. Свекруха спочатку скривилася, але потім стала активно давати мені детальні поради що і як робити. Все це я давно знала напам’ять, але я розуміла, що для свекрухи є важливим почуватися потрібною. Тому я все приготувала як вона мене навчила, і ми гарно, всі разом, провели Святвечір
Життєві історії 0
– На Святвечір мама нас чекає, – каже мені мій чоловік. Він як щось відчув, тому намагався попередити. – Я знаю, що твоя мама нас чекає, але цього
У Марії є дочка, але та не хоче з мамою родичатися. Заміж Ніна дуже вдало вийшла, чоловік її з заможної родини, батьки у нього – багатії на весь район. – Ніночко, може хоч в цьому році прийдеш до мене на Святвечір, адже я вже зовсім сама залишилася, – зателефонувала Марія доньці перед святами. Ніна завжди казала, що вони мусять в такий важливий для родини день уважити батьків чоловіка, адже вони для них стільки всього зробили – і квартиру купили, і машину, і постійно фінансово допомагають, тому рідній мамі вона відмовила
Життєві історії 0
– Тітко Маріє, агов, ви дома? – почувся жіночий голос. Марія відразу впізнала сусідку і пішла їм відчиняти. – Сьогодні ж свято, а ви зачинили і хвіртку, і
Ти собі як хочеш, Наталко, але я прийду до тебе в гості. Досить вже нам ховатися, не малі ми діти, – каже мені Павло. Я спочатку злякалася, бо ж знала, що дочка мене в цьому не підтримає. А потім кажу: – Ну добре, приходь як кум, а чого б і ні? Тетяна моя тебе знає. – Ні, не як кум. Я прийду до вас на Різдво, і ти доньці і зятю нарешті розкажеш про нас. Тобі 55 років, мені 56. Що ми приховуємо
Життєві історії 0
– Ти собі як хочеш, Наталко, але я прийду до тебе в гості. Досить вже нам ховатися, не малі ми діти, – каже мені Павло. Я спочатку злякалася,

You cannot copy content of this page