op

– Донечко, мені потрібні гроші, я зовсім витратилася на свята, а треба ж ще за щось весь місяць прожити, – каже мені мама по телефону вранці 2 січня.

Ігор повертався з роботи, і вже було темно, коли він вийшов з автобуса. Він свідомо тягнув час: пройшов повз свій будинок, зайшов у магазин, довго крутився біля ринку,

Зоряна прожила з чоловіком у шлюбі 22 роки, і весь цей час вона чекала, що от-от стане щасливою, та щастя чомусь не приходило. Хоча чоловік був добрим, турботливим

– Я не приїду в село, не чекайте мене, – заявив мені молодший син по телефону. – Синку, але ж це ж різдвяні свята, час, коли родина збирається

– Це треба так умудритися, 12 років провести на заробітках, і навіть воду собі в дім не провести, – каже невістка моєму синові. І говорить вона це про

– Здалась тобі та полуниця! Подумати тільки, 300 гривень! Ти що, не мала куди гроші подіти? – Іван був явно не в захваті від того, що його дружина

– Це ж Новий рік, сімейне свято, і треба святкувати всім разом, – переконує мене син, бо він бачив, що я не в захваті була від того, як

– Нас вдома на Новий рік не буде, так що ти, мамо, або до брата йди, або будеш сама, – заявила моя донька. Мені від її такого холодного

Я не прийшла до мами на свята в гості, а вона на мене образилася, хоча насправді це я на неї мала б ображатися. Мамі моїй 53 роки, вона

Марина сиділа на кухні, поглядаючи на календар. До Нового року залишалося кілька днів, і хоча з усіх боків звучали привітання та дзвінки, вона відчувала, як її серце знову