op

– Ще я такого не бачила, щоб заробітчанка хотіла своє золото продавати! Тамаро, ти ж лише нещодавно з-за кордону повернулася, – не могла стримати своїх емоцій Ольга. –

– Валентино, відчиняй, я тобі листа принесла, – каже мені поштарка і так якось хитро посміхається. А я йду до хвіртки і перебираю в голові думки, хто б

– Вона що, сама не розуміє, що вона нам заважає? – каже зять моїй доньці, думаючи, що я їх не чую. – Денисе, а куди вона піде? Та

– Мамо, я приїхав, зустрічай сина, – не встиг Михайло вийти з своєї машини, як став горлати, як колись в дитинстві, на всю вулицю. На диво, мами не

– Юстино, але ж у тебе є син, чому ти йому не зателефонуєш, не попросиш допомоги? – питає мене сусідка, яка знає про мою складну ситуацію. А я

– На Великдень, мамо, приїдеш. Чого тобі кататися туди-сюди? – заявила мені донька, коли я їй зателефонувала і повідомила, що напевно додому поїду. Я і сама так не

– І що, Ларисо, ти ось так просто перекреслиш 20 років нашого спільного сімейного життя? – Микола стояв під дверима нашої квартири, сподіваючись, що я його зараз впущу.

– Зорянко, ну як же не їхати? Я ж твоя мама, і весілля – це ж раз у житті, – пояснюю я доньці і ледь не плачу, бо

– Проходь, сестро, якщо вже прийшла. Не минуло і року як ти про борг згадала! – такими словами зустріла мене моя рідна сестра Леся. А я стою у

– Гроші треба, дай карточку, мамо, – каже мені донька, а мені так прикро, що словами не передати. Мені 67 років, і я вже кілька років як пенсіонерка.