op

– О, знову йде твій Андрій, – зауважила мама, коли побачила сусідського хлопця з букетом польових квітів. – А чого це мій? Ми з ним просто друзі, –

Марта і Олег жили і вважали, що у них все добре, принаймні, так як у всіх. Одружились вони рано, з великого кохання. Обоє працювали, будували дім, ростили двох

Ярему люди знали в селі як чоловіка справедливого, трохи буркотливого, але з добрим серцем. Жив він сам після того, як відійшла у засвіти його дружина Катерина. Донька Оленка

Ніна жила в місті. Мала гарну роботу, квартиру, авто і улюблену кав’ярню, де її вже знали в обличчя. Вважала себе самостійною, сильною жінкою. Іноді навіть пишалася собою більше,

– Та він так ніколи не одружиться, якщо буде аж таким перебірливим, – казали в селі люди, дивлячись на Петра, якому вже було за тридцять, а він все

Василь пішов із родини, коли доньці було одинадцять. Тоді йому здавалося, що він просто мусив зробити цей крок, бо з Оленою, першою дружиною, жили вже як чужі. Усе

– Я не можу у вас довго бути, не можу дивитися на ваш цей хаос. Наталю, хіба я так тебе вчила? Доню, роби щось, бо нічого доброго з

– Марічко, не забудь вірш! – гукає Галина, біжучи вузькою стежкою поміж бузком. – Ти ж завжди плутаєш той останній рядок! – Та не плутаю я, – сміється

Коли в селі з’явилася нова дівчина – висока, з манікюром і в білому пальті, сусідки тільки перезиралися. – Ото вже не з нашого тіста ліплена, – стиха шепотіла

– Невже невістка Насті усе ось так просто залишить чужій людині? – в селі просто не могли повірити у таку новину. – А що, хіба Гриць не заслужив?