op

— Дачу я остаточно переписую на Ромчика, бо він старший син і йому потрібніше, а ти, Мирославо, у суботу поїдеш туди з самого ранку вибирати бараболю, згрібати листя,

— Чужі гроші рахувати завжди приємніше, ніж свої віддавати, правда, мамо? Софія навіть не підвела очей від миски з домашнім паштетом. Вона спокійно розрівнювала лопаткою вершкове масло зверху.

— Якщо ти зараз же не з’їси цю кашу, я віддам її бабусі, а вона знову сидітиме у своїй кімнаті й навіть «дякую» не скаже, — дев’ятирічна Мар’янка

— Чоловіче, ви до кого приїхали? Помилилися хатою, напевно, тут чужі не ходять. Він стояв на порозі рідної хати й дивився на власну матір, а вона бачила перед

— Ти взагалі совість маєш? Мій син став великим начальником, а ти надумала піти у свій дурнуватий театр? Хто гостей годуватиме? — У вашого сина свято, Галино Петрівно,

— Половину подарунків віддаси нам, ми ж теж сім’я, — спокійно мовила свекруха й кивнула синові на святковий пакунок. Я навіть не змигнула. Подивилася на чоловіка й тихо,

— Холодильник пошкодувала? Моїй мамі він потрібніший, а ти собі ще заробиш, — спокійно кинув чоловік і потягнув мій новенький двокамерний холодильник просто до виходу. Я стояла в

— Тобі зимову куртку в сумку покласти чи потім сам за нею заїдеш? Чоловік завмер з піднятою сорочкою в руках і подивився так, наче почув щось абсолютно незрозуміле.

— Те, що твої батьки час від часу щось підкидали, ми до уваги не беремо, — спокійно мовила свекруха і відсунула тарілку. — Це ж просто батьківська ласка,

— Твоє робоче місце перенесемо на балкон, а в цій кімнаті житиме моя мама, бо вона заслужила на спокій! Степан навіть не роззувся, коли переступив поріг. У руках