op

— Навіщо тобі взагалі та хата, ти ж там роками не з’являлася, а мамі зараз гроші потрібніші, — спокійно, навіть трохи по-буденному промовив брат, акуратно відсуваючи від себе

«Ти справді думаєш, що я чекатиму, поки твоя дружина постаріє остаточно?» – Лілія крутила в руках келих, і її погляд не обіцяв нічого хорошого. Ці слова зачепили за

— Твоя робота почекає, а от моя мама сама не встане, і взагалі — ти ж знала, за кого заміж виходила! — слова Олега прозвучали настільки різко, що

Серпневе сонце над Римом не просто гріло — воно випалювало. Навіть о шостій вечора повітря здавалося густим, мов сироп, і пахло розігрітим асфальтом та вихлопними газами. Галина стояла

— Коли ти взагалі навчишся думати про когось, крім себе? Люди вже на порозі, а тебе десь чорти носять! — Віталій кричав у слухавку так, що Марті довелося

— Чоловіки ніколи не йдуть в нікуди, вони завжди тікають туди, де, як їм здається, трава зеленіша і сонце світить яскравіше, а от повертатися готові навіть на руїни

– Ти здурів? У нас же діти, у нас все життя попереду, а ти кажеш, що йдеш? – голос Олени тремтів, хоча вона щосили намагалася тримати себе в

— І це ви називаєте вечерею? Я думала, у вас тут нормальна хата, а ви мене травою годувати збираєтесь! — з легкою усмішкою, але помітною шпилькою в голосі

«А ви що, думали, я дозволю своїм онукам тулитися по чужих кутках, поки ви тут у хоромах розкошуєте?» — цей голос Галина Іванівна увімкнула на повну потужність прямо