op
Пам’ятаю, як одного разу вона побачила мій єдиний зимовий шарф, який мені колись подарувала мамина сестра Кажуть, що доля людини записана на небесах ще до її народження, але
— Ти взагалі думаєш, що ти робиш? Подивися на себе, ти ж викапана вона! І характер такий самий гнилий, і погляд цей твій дурний! Христина звично втягнула голову
— Оформлюй усе на себе, а дружині знати не обов’язково, вона у цій квартирі ніхто, — саме ці слова, випадково почуті з напіввідчинених дверей кухні, перекреслили п’ять років
«Найважче — це не коли тобі брешуть чужі, найважче — коли все твоє життя виявляється ретельно вигаданою казкою від найріднішої людини». Саме ця думка крутилася в моїй голові,
— Якщо ти не поважаєш мою маму, то двері там, збирай речі й іди на всі чотири сторони! — вигукнув чоловік, навіть не дивлячись у бік дружини. Ці
— То ти кажеш, що затримався на роботі, бо на підприємстві термінове замовлення, а сам у цей час купуєш квитки до театру на дві персони, причому мені про
— Ти впевнений, що взагалі хочеш цього весілля, чи мені просто здається, що ти шукаєш привід усе скасувати? Олена стояла посеред коридору, тримаючи в руках телефон із відкритим
— Хто взагалі тебе просив влазити на мою ділянку зі своїм цементом, коли я просто поїхала на лікування? Мій голос тремтів, але не від слабкості, а від того
— Вона вже замовила майстрів, щоб перекрити дах, хоча я її про це навіть не просила, — Олена стояла посеред порожньої кімнати на другому поверсі й намагалася опанувати
