op

Роман і Лілія жили разом шостий рік. Вони одружилися після трьох років зустрічань, коли обидвоє вже стояли на ногах: Роман працював інженером у фірмі, а Лілія — бухгалтером

Коли Петрові виповнилося сімнадцять, село гуло — єдиний син Палажки та Івана їде до міста вчитися в інститут. Мати плакала, витирала очі подолом, батько намагався триматися, хоча серце

Марина була у своїх батьків — як сонце в хаті. Пізня, довгоочікувана, випестувана любов’ю і трепетом. Після стількох років бездіття, коли вже й надія тьмяніла, коли мама молилася

Мій син Віталій – єдина моя дитина. Єдиний, якого я, можна сказати, з вогню й води витягувала. Рано овдовіла — йому тоді було всього десять. Усе життя навколо

Оксана вийшла заміж за Степана, коли їй ще й двадцяти не було. Гарна дівчина — весела, з карими очима, з тих, що йдуть селом — а всі голови

— Я, доню, не відпочивати їду, а заробляти, — сказала Марія, стискаючи в руках новий закордонний паспорт. — Хочу хоч тобі допомогти. Тепер ти заміжня, маєш чоловіка, а

Дарині цього року мало виповнитися п’ятдесят. Гарна жінка, хоч і трохи змарніла від праці, від того сільського побуту, де кожен день починається з відра, мітли і худоби. Жила

Жити з свекрухою, та ще й в її домі — не мед, і Софія на своєму прикладі переконалася, що це не найкращий варіант для молодої родини. Бо в

Коли Марія виходила заміж за Петра, їй було всього двадцять. Весілля було просте, сільське — з короваями, танцями до ранку й тітками, що плакали під «Червону руту». Всі

О п’ятій годині ранку різкий дзвінок телефону розпанахав тишу спальні. Андрій, ще не до кінця розплющивши очі, намацав на тумбочці телефон. — Хто це, Господи, у таку годину…