op

Про дружбу двох родин – Коваленків і Бондарів в селі знали всі, бо трималися вони завжди разом як справжні родичі. Жили через один город, ходили однією дорогою, і

Марія завжди вважала, що однаково ставиться до своїх дочок. Для неї не було різниці між ними. Вона пильно стежила, щоб обидві мали рівні умови для розвитку, щоб ніколи

Коли Лілія виходила заміж за Степана, всі її подруги крутили носом. – Ти, міська дівчина і в село? – зітхала колежанка з університету. – Там же трактори замість

У Люби було добре серце. Ще з дитинства вона любила доглядати за всім живим: і за квітами, і за бабусею, і за малими братами. Коли виросла, працювала у

– Назарчику, а ви з Марічкою не могли б на вихідних заскочити? Картоплю треба викопати, город прибрати. Поки ще сонечко, гріх таку погоду втрачати, – лагідно говорила Олена,

– Та що ти з ним панькаєшся, Оленко? – сварилася мама, розкладаючи на столі вареники. – Юрко тебе любить, з ним будеш як за кам’яною стіною. А твій

Наталя все життя була «правильною» жінкою. Вийшла заміж у дев’ятнадцять, коли Віктор повернувся з армії. Спершу жили в гуртожитку, потім разом будували хату. Вона працювала у бухгалтерії, він

Коли Ганна Степанівна залишилася сама після відходу чоловіка, їй було трохи за шістдесят. Старша донька жила у Львові, мала свою сім’ю, рідко приїжджала. Молодший син Михайло працював у

Іван приїхав на курорт вперше. Йому щойно виповнилося двадцять два. Закінчив інститут, отримав диплом інженера, і батьки на день народження подарували путівку в санаторій, щоб він підправив своє

– Ти не забула, що сьогодні твій день? – Оксана поглянула на себе в дзеркало, поправила сиве пасмо волосся і сумно усміхнулась. Їй сьогодні шістдесят. Двадцять пʼять із