op
— Мамо, не переживай, на її рахунку грошей вистачить на все. Зачекаємо тиждень-два, поки їй капне квартальна надбавка за проєкт, і почнемо замовляти матеріали. А поки що хай
— Скидай взуття на ґанку й не вештайся по хаті, у мене тут якраз маска на обличчі підсихає, пилюки не треба! Галина завмерла біля вхідних дверей із робочою
— Свахо, а ви коли додому збираєтеся? Галина навіть не здригнулася. Тільки акуратно довела лезо ножа до кінця білого боку яблука, зрізала тоненьку суху шкірку й нарешті підвела
— Не будь жадібною, поділися клієнтами і контактами, це ж твоя рідна зовиця, а не чужа людина з вулиці! — свекруха Галина Василівна так голосно опустила горнятко на
— Ти що, для рідної сестри кількох помідорів пожаліла? — запитала Люба й ображено підтиснула губи. Стефанія стояла посеред власної кухні, дивилася на розкриту сестрину сумку й не
— Тобі вже п’ятдесят п’ять, і в тебе тільки копійчана зарплата медсестри, то нащо ти кому здалася? — сказав Василь, квапливо застібаючи дорожню валізу. Галина стояла біля кухонного
— Та тягни вже цей старий мотлох швидше, чого ти над кожною коробкою трусишся, старій людині багато треба, чи що? Їй аби куточок свій був, та й годі,
— Відсунь цей келих, він надщерблений, — промовила Ніна Петрівна, підсуваючи тонку склянку на саму середину святкового столу. — Не вистачало ще, щоб гості подумали, ніби ми звикли
— Якщо ми зараз не візьмемо цього малого, я взагалі відмовлюся від будь-якого свята і нічого від вас більше не проситиму, чуєте? Десятирічна Соломійка стояла посеред галасливого базару,
Земля ще дихала вогким листопадовим холодом, коли остання грудка глухо вдарилася об дубове віко. Усе стихло, лише старі ясени попід цвинтарною огорожею тихо шелестіли пожовклим листям, струшуючи дрібні