Головна

op

Марина не змогла поступити в інститут, але це її не засмутило. Вона почала працювати на м’ясозаводі і там познайомилася з Ярославом, сином директора цього підприємства. З Ярославом швидко зав’язався роман – Марина була справжньою красунею. Він не зміг встояти перед її чарівністю, і, незважаючи на незадоволення його заможних батьків щодо цього шлюбу, вони побралися. Ярослав та Марина переїхали в трикімнатну квартиру в центрі міста, а на весілля свекор подарував їм Волгу. Оля теж знайшла свою нішу – вона працювала в школі вчителькою, і до 30 років стала заступником директора. Колеги її поважали, учні любили, але ось з особистим життям було не так просто
Життєві історії 0
Оля і Марина були сестрами, і хоча різниця в їхньому віці складала лише два роки, вони завжди трималися разом. Що б не сталося, вони підтримували одна одну, у
Ти і сам не уявляєш, настільки тобі зі мною пощастило, – ствердно вкотре зауважила Ліля. Чоловік промовчав. Просто не мав ні сил, ні бажання щось говорити, набридло. Михайло вже дванадцять років у шлюбі, і за цей час від його дружини він постійно чує лише одне: він мало заробляє, і йому неймовірно пощастило, що вона з ним, бо інша жінка давно б пішла
Життєві історії 0
– Ти і сам не уявляєш, настільки тобі зі мною пощастило, – ствердно вкотре зауважила Ліля. Чоловік промовчав. Просто не мав ні сил, ні бажання щось говорити, набридло.
Коли Степан вирішив покинути свою родину, ставлення людей було різним. Дехто осуджував його за такий крок, інші ж, ті, хто знав справжню ситуацію, розуміли, чому він так вчинив. Рішення це давалося йому нелегко, і навіть він не планував, що все закінчиться саме так. – Пішов до молодої, а свою родину залишив без нічого, – шептали за його спиною ті, хто заздрив йому. – Так, а перед людьми він був зразковим сім’янином
Життєві історії 0
Коли Степан вирішив покинути свою родину, ставлення людей було різним. Дехто осуджував його за такий крок, інші ж, ті, хто знав справжню ситуацію, розуміли, чому він так вчинив.
Через кілька днів у сховку було порожньо. – Павле, ти де? – зателефонувала Людмила чоловікові. – У мами, – спокійно відповів він. – А гроші? Де наші гроші? – Якщо ти про мої зароблені, то вони зі мною, – все тим же рівним тоном промовив чоловік. Він зрозумів нарешті, що для Людмили він лише джерело грошей. Тож тихцем узяв усі долари, купив просторий будинок і записав його на матір. А дружині сказав, що подає на розлучення. – Дім, у якому ти живеш, і все, що там є, залишається тобі. Але більше – нічого, – попередив він. Людмила не збиралася відступати. Вона вирушила в село до свекрухи, вимагаючи, щоб та переписала новий будинок на їхнього сина. Інакше обіцяла подати до суду на обох
Життєві історії 0
Людмила зупинилася, ледь не випустивши з рук ключі. Вона щойно відчинила свій потаємний ящик у шафі – і застигла: він був порожній. Жодної купюри. Ще кілька днів тому
Ніні було всього двадцять п’ять, коли її життя в один момент розсипалося на друзки. Її чоловіка раптово не стало, і світ ніби втратив кольори. Не просто залишитися вдовою з маленькою дитиною на руках в такому молодому віці. Їхня донечка Іринка тоді мала лише чотири рочки. Щоб хоч трохи оговтатися, вона віддала доньку на деякий час своїм батькам у сусіднє село. Там дівчинці було спокійніше, а Ніна могла зібрати себе докупи й думати, як жити далі. Про нове заміжжя вона навіть чути не хотіла. Втрата була надто свіжою, а рана – надто глибокою. Та, як це часто буває, доля мала свої плани
Життєві історії 0
Ніні було всього двадцять п’ять, коли її життя в один момент розсипалося на друзки. Її чоловіка раптово не стало, і світ ніби втратив кольори. У хаті стояла гнітюча
Вадим умів бути уважним, ніжним, говорив правильні слова. На його пальці ніколи не було обручки, у соціальних мережах – жодного натяку на сім’ю. Він навіть розповідав про плани на весілля, правда, завжди додавав: треба трохи почекати, зараз складний період. Правда розкрилася неочікувано й болісно. У розпал робочого дня до кабінету Вікторії зайшла незнайома жінка. Без привітання, холодно й різко сказала: – Я – дружина Вадима. На підтвердження поклала на стіл фото з їхнього сімейного альбому та копії документів. Вадим не заперечував. Зізнався, що все правда, але намагався рятувати ситуацію: обіцяв розлучитися, казав, що з дружиною давно не живуть як сім’я
Життєві історії 0
Вікторія йшла знайомою вулицею, тримаючи в руках сумочку, але зовсім не помічаючи ні людей, ні машин. Сльози стікали по щоках, а в голові безперервно крутилися думки: як таке
В той день Оксана була дуже зайнята, але все ж вирішила поїхати в село – нарешті знайшлися покупці на будинок, який їй дістався у спадок від бабусі. У неї було лише дві години, щоб швидко поїхати, показати потенційним покупцям будинок і повернутися в місто, де на неї вже чекала важлива зустріч після обіду. Вона все ретельно спланувала, тому була впевнена, що все встигне. Будинок стояв порожнім уже більше десяти років, з того часу, як бабусі не стало. Оксана не поспішала його продавати, адже спогади про бабусю були для неї набагато важливіші за гроші. Але за роки, коли будинок стояв порожнім, він почав руйнуватися. І, як це часто буває, покупці таки знайшлися. Оксана вирішила, що краще продати будинок, адже йому потрібно людське тепло
Життєві історії 0
В той день Оксана була дуже зайнята, але все ж вирішила поїхати в село – нарешті знайшлися покупці на будинок, який їй дістався у спадок від бабусі. У
Олеся не могла повірити своїм вухам, коли випадково почула розмову доньки з чоловіком. – Вибирай – або я, або вона, – твердо заявив Сергій. – Сергію, але це ж мамина квартира. Як я їй скажу, що їй треба забиратися з власного дому? – запитала Наталка, намагаючись знайти хоча б якийсь компроміс. – Не знаю. Придумай щось, якщо хочеш, щоб я залишився, – відповів чоловік, його тон не залишав місця для сумнівів. – Врешті-решт, ми ж її не на вулицю виганяємо. Пропонуємо переїхати в комфортний будиночок за містом, де їй буде зручніше
Життєві історії 0
Олеся не могла повірити своїм вухам, коли випадково почула розмову доньки з чоловіком. Вони не знали, що вона стоїть біля дверей, і їхні слова вразили її до глибини
Іван поїхав додому, обіцяючи батькові допомогти знайти покупців, щоб не продати хату за безцінь. Поки Іван шукав покупців, він щоразу приїжджав у село. Щосуботи він привозив свою дружину та двох семирічних близнюків. Хлопці, як і раніше, ходили за дідом, запитуючи його про все на світі, а Василь не міг натішитися їхньому допитливому погляду. У ці моменти Василь відчував, що він знову потрібний, він знову почував себе важливим. Але на самому початку Івану здавалось, що все йде до того, щоб просто продати хату. І лише з часом він з дружиною почав плекати інший план
Життєві історії 0
Василь сидів у своїй старій хаті, розмірковуючи про життя, коли на порозі з’явився син. Іван, як завжди, поспішав. Дзвінок про важливу розмову, який він отримав кілька днів тому,
Василь пішов з валізами, але не до Вероніки – оселився прямо в офісі. Своїй «коханій» він сказав, що спершу потрібно зробити тест на батьківство. Почувши це, Вероніка зникла з його життя. Вочевидь, вона зрозуміла, що програла. Віра довго не підпускала чоловіка до себе, хоч він час від часу заходив забрати якісь речі. При розлученні більша частина майна залишилася їй. Та Василь не пручався – після втрати Віри йому здавалося, що інше вже не має цінності. Незабаром наближався ювілей Віриної мами. Віра попросила Василя поїхати з нею в село, бо мама нічого не знала про їхнє розлучення. Вона не хотіла засмучувати жінку, яка мала слабке серце. Василь одразу погодився. Можливо, десь у глибині душі він відчув: це шанс повернути довіру дружини
Життєві історії 0
Віра безжально витягала з шафи речі свого чоловіка, складаючи їх у купу, а потім ще й допомогла йому чемно, але твердо спакувати валізи. Вона вже все вирішила для

You cannot copy content of this page