Поїзд їхав уже більше години, Олексій підійшов до сплячого батька і поправив йому подушку. Сів біля вікна. Він дивився на зоряне небо і думав про те, яким дивним буває життя. Колись він не сприймав цю людину, а зараз сам запропонував Тарасу Петровичу переїжджати до нього
Поїзд їхав уже більше години, Олексій підійшов до сплячого батька і поправив йому подушку. Сів біля вікна. Він дивився на зоряне небо і думав про те, яким дивним
Я поїхала вітати онучку з одруженням, проте все вийшло в підсумку зовсім не так, як я думала. І внучка замість того, щоб мені подякувати, стала картати мене, що я жадібна, бо я в конверт поставила 300 доларів, а вона сподівалася, що я їм квартиру подарую
– Ти, Зіно, і справді – добра душа, – каже мені сусідка. – Інша на твоєму місці навіть в їхню сторону і не подивилася б, а ти не
Син з невісткою в суботу заносять в машину продукти, які я їм приготувала, невістка все ретельно оглядає, а я стою біля вікна в кімнаті, і спостерігаю за цим дійством. – І знову те саме, я так і знала, – каже невістка моєму сину. – Знову нам все найгірше, а Наталці твоїй – все найкраще, – скаржиться Марина. – Ну що це за помідори такі маленькі? А огірки – найбільші нам, та вони на кабачок схожі! За таким сценарієм проходять всі їхні приїзди до мене, і я вже дуже втомилася від цих її безпідставних звинувачень
– І знову те саме, я так і знала, – каже невістка моєму сину. – Знову нам все найгірше, а Наталці твоїй – все найкраще, – скаржиться Марина.
Я стояла в магазині позаду, глянула на Галину, яка тримала в руках хліб, цукор і олію, і мені її так шкода стало, що я навіть забула про те, що саме вона стала причиною того, що моя сім’я розпалася. – Тамаро, а можеш мої покупки в зошит записати, а я отримаю зарплату, і віддам, – тихенько спитала продавчиню в нашому сільському магазині Галина
– Тамаро, а можеш мої покупки в зошит записати, а я отримаю зарплату, і віддам, – тихенько спитала продавчиню в нашому сільському магазині Галина. – Що, знову? У
Ми з сестрою приїхали до мами в Італію на відпочинок, і мама наприкінці дала їй 10 тисяч євро, а мені нічого. – Як добре, що хоч ти, Ірино, сама добре заробляєш і не потребуєш допомоги, – каже. Додому я повернулася з неабияким осадом, бо так було завжди, сестрі – все, а мені нічого
– Маринко, ось тобі 10 тисяч євро, я знаю, як тобі потрібні гроші, – каже моя мама і дає сестрі згорток з грошима. Марина зраділа, стала обіймати маму,
Я стояла біля дверей, мов вкопана, і не мала уявлення, як мені в цей момент правильно поступити. Від свого сина я такого аж ніяк не сподівалася, та він поки не одружився, був просто золотою дитиною. Змінився він точно під впливом своєї дружини, яка виявилася ласою до моїх грошей. – Ти ж казав, вона як приїде, то відразу нам квартиру купить в новобудові, а натомість нас відправляють в вашу стару квартиру, а твоя мама буде в своїх апартаментах розкошувати. Ми так не домовлялися, – схлипує Аліна
– Не зважай на мамині слова, вона у нас запальна, але швидко відходить, – каже син своїй дружині, думаючи, що я цього не чую. – Ти ж казав,
Я і сама розумію, що на старість мені би краще було в селі жити. Але ж на будинок у мене грошей нема, я за 5 років в Італії заледве на однокімнатну квартиру назбирала, і то не нову, а десь в уже обжитому районі. Я б з радістю залишилася вдома, і вкладала б гроші в будинок, якби не Ніна, невістка моя. 10 років тому мій єдиний син Ігор одружився і привів невістку додому
– Навіщо тобі та квартира, ти ж звикла жити в будинку? – повчала мене моя рідна сестра Оксана. Я якраз повернулася додому з заробітків з кругленькою сумою, і
Донька і справді перетелефонувала за кілька хвилин, і стурбованим голосом повідомила, що вона зараз приїде в село, бо їм треба серйозно поговорити. Ближче до обіду заходить Олеся на подвір’я, і не одна, а з якимось чоловіком. У Марії ноги підкосилися, коли вона зрозуміла, хто до неї прийшов. Це був її перший чоловік Іван, батько Олесі. – Звідки ти тут взявся? І чого прийшов? – запитала вона суворим голосом Івана
– Степане, напевно дощу сьогодні знову не буде, тому ввечері треба полити і огірочки, і помідори, – каже Марія своєму чоловікові, проходжуючись з горнятком кави поміж свої улюблені
Я працювала в Іспанії 7 років, щоб дитину свою житлом забезпечити, а їй не сподобався подарунок. Вона мені зателефонувала і сказала, що ця квартира їм не підходить, і вони хочуть її продати. А мені так прикро, що словами не передати. Я від доньки не почула слово дякую, зате почула багато нарікань із розряду, що я зробила “не так”
– Мамо, ми хочемо квартиру продати. Ти ж не проти? – каже мені донька. – Проти, звичайно. А що тобі не подобається в тій квартирі, яку ми з
Мені були потрібні гроші на покупку квартири, і я вперше в житті звернулася до своїх батьків за допомогою. Мама мене б і не стала слухати, але тут вмішався батько. Він подумав і сказав, що вони спробують продати земельну ділянку, яку мають у власності, і віддадуть мені гроші. Але через кілька днів прийшла мама, і сказала, що половину тієї суми, яку вони мені дали, я маю віддати своєму брату
– Любочко, якби це тобі правильно пояснити, – заминалася мама, що для неї було зовсім не характерно. – Ті гроші, які я тобі віддала, ну… одним словом, ними

You cannot copy content of this page