– Любочко, якби це тобі правильно пояснити, – заминалася мама, що для неї було зовсім не характерно. – Ті гроші, які я тобі віддала, ну… одним словом, ними ти маєш поділитися із своїм братом.
Я дивилася на маму величезними очима, сподіваючись, що вона ще жартує. Але коли я зрозуміла, що все серйозно, і що мама прийшла до мене, щоб забрати гроші, які вона сама ж мені і дала, то я ледь не розплакалася.
Мені 36 років, а моєму молодшому брату Сергію 32. Все життя було видно, що мама більше любить його, ніж мене, тому я від неї нічого і не сподівалася особливо.
10 років тому я вийшла заміж і пішла жити до свого чоловіка, у нього була спадкова однокімнатна квартира. Я раділа і такому варіанту, бо не кожній молодій сім’ї щастить відразу жити окремо.
У моїх батьків є доволі великий будинок в селі, але до себе вони мене не запрошували, бо відразу наголосили на тому, що дім цей – Сергійка, хоча мій брат неодноразово їм казав, що не збирається жити в селі.
Він після школи поїхав вчитися в місто, але так і не зміг закінчити університет, його вигнали на третьому курсі. Але брат не засмутився, бо батьки і по цей день оплачують йому квартиру, яку він знімає, бо повертатися додому він не хоче.
Працювати Сергій теж не поспішає, його випадкових заробітків йому ледве вистачає на життя. А мама щосуботи з великими сумками, набитими різними продуктами, їде до нього, щоб він не був голодним.
Свій будинок дарчою мама уже оформила на брата, щоб я не мала жодних надій і ілюзій. Мені було прикро, але я змирилася, бо іншого виходу у мене просто не було.
Так ми і жили. А нещодавно у мене народилася друга дитина, і у нас виникла гостра необхідність розширювати житлоплощу. Ми мали підскладану певну суму, але навіть якщо продати нашу квартиру, то на трикімнатну нам коштів не вистачить.
Тому вперше в житті я звернулася до своїх батьків по допомогу, сказала, що це нечесно, що братові весь будинок, а мені нічого.
Мама мене б і не стала слухати, але тут вмішався батько. Він подумав і сказав, що вони спробують продати земельну ділянку, яку мають у власності, і віддадуть мені гроші.
Я була дуже щаслива, бо на таку щедрість я навіть не сподівалася. І покупці швидко знайшлися, так що за місяць я отримала від батьків дуже пристойну суму, і ми з чоловіком стали шукати варіант, що нам підходить.
Ми його уже знайшли, чудова трикімнатна квартира в центрі міста, розташування дуже зручне і район хороший. Залишилося лише укласти договір купівлі-продажу і переїхати, і тут з’являється моя мама і каже, щоб я повернула їй половину тієї суми, яку я від них отримала, бо Сергій надумав собі машину купувати і йому терміново потрібні гроші.
Мій чоловік почув нашу розмову і сказав, що нічого ми повертати не будемо, адже Сергій отримав будинок, а ми гроші від продажу земельної ділянки, так що все чесно, хоч земельна ділянка значно дешевша за будинок.
Та мама наполягає на поверненні коштів, бо Сергій уже забрав машину у покупців і вже кілька днів на ній катається, залишилося лише заплатити за неї. От мама з усіх сил і старається допомогти синочкові.
Щоб трохи остудити ситуацію і емоції, я мамі сказала, що гроші в банку і мені потрібний час, щоб їх зняти, а тим часом мені щось треба придумати. Та я впевнена, що мама не відступиться, бо йде мова про її улюбленого синочка.
Дайте пораду, що мені робити? Чи правильно мама робить, коли так несправедливо чинить і ділить своїх дітей?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
