op

Мій єдиний син так мене засмутив, що я досі відійти не можу. Їздити в місто до лікарів щоразу стає важче, адже я розміняла вже сьомий десяток. Я живу в

Я вирішила переписати свій будинок на сусідку, хоча і маю рідного сина. Не думала я, що так може статися, але життя довге і непередбачуване. Син мій давно за

– Мамо, я розлучаюся, – ошелешив мене син. Спочатку я думала, що він жартує, адже у нього чудова сім’я, двоє дітей, та потім я зрозуміла, що йому і

Всю суботу я на хвіртці простояла, все чекала, що Микита таки приїде. Я йому телефонувала, але син не брав слухавки. Вже й сусідка підійшла, і стала питати, що

Максим йшов по знайомій вулиці, і раптом побачив новий магазин, який раніше він тут ніколи не бачив. Він би так і далі пройшов повз, але його увагу привернула

– Знаєш, Лідо, не права ти була. Діти таки мене здивували, і про гроші ніхто жодного слова і не запитав, – кажу я по телефону своїй подрузі, яка

– Не зважай на них, Світлано. Діти є діти, ще ні одна заробітчанка своїм дітям не вгодила. А ти про себе думай, бо старість не за горами, не

– Я собі точно кращу знайду, а от що ти робитимеш тоді? – вкотре повторив мій чоловік. А мені від цих його слів так прикро, що словами не

– То ти вже вирішила, Галино, що робитимеш? – питає мене Ольга, така ж заробітчанка, як і я. – Важко мені, Ольго, – кажу. – Бо ж йдеться

– Я ж тобі вже сказала, що будинок – мій, і переписувати його ні на кого я не збираюся. Ти живи в ньому скільки завгодно, але на тебе