op

Розалія жила у далекому гірському селі на Заході України. Жінка мала дивовижну вроду. Крім проникливих карих очей мала Розалія ще й дуже добре серце. Життя її було нелегким:

– Що мені робити, мамо? Віктор мене не любить. Але каже, що з сім’ї йти не збирається, – стала я просити поради у своєї мами. Все почалося з

– Сину, не буде мене два тижні вдома. Впораєтеся з Соломією самі по господарству? – питаю я сина. – Не буде вдома. А де ти будеш? – здивовано

– І що, Катерино, тобі невістки твої подарували? Я бачила, як Іван з Яриною несли коробку велику. Напевно, щось з електротоварів? Ото пощастило тобі з старшою невісткою! –

В той суботній вечір картина знову була не вельми веселою. Марія розливала борщ, який приготувала на вечерю, а свекруха заглядала їй під руки зі словами: “Коли ж ти

– Як це ти заміж надумала виходити? Орисе, в 50 уже під вінець запізно, а от про старість якраз пора подумати. Але що тобі думати? Ти не хвилюйся,

– Все через цю кляту квартиру. Зять пішов від доньки, тепер просто не знаю, що мені робити, – бідкається Валентина своїй сусідці. – Ти не ображайся, Валентино. Але

Руслан крутив у руках білосніжний конверт з двома сердечками, в якому було запрошення на весілля до доньки. З однієї сторони – він був щасливий, бо навіть не сподівався,

– Ми тебе виростили, Катерино, путівку в життя дали, так би мовити, то ж тепер твоя черга родичам допомогти, – каже мені мама. В її розумінні, допомогти родичам

– Відразу їдь до мене, мамо, – скомандував син по телефону. – Ми з дружиною і дітьми на тебе чекаємо. Марина готується до твого приїзду, голубці твої улюблені