– Все через цю кляту квартиру. Зять пішов від доньки, тепер просто не знаю, що мені робити, – бідкається Валентина своїй сусідці.
– Ти не ображайся, Валентино. Але твоя донька теж сама багато в чому винна. Корчила з себе дуже ділову, от і залишилася без чоловіка, – прямо висловила свою думку сусідка, яка жила неподалік і все бачила.
– Та ні, це все сваха. Вона мою Ірину ніколи не любила. А тепер спеціально цю квартиру придбала, щоб її син зміг легко з сім’ї піти. Він поки тут, зі мною жив, був під наглядом. А тепер не здивуюся, якщо у нього уже і інша є.
– Ти ж сама, Валентино, кажеш – жив тут з тобою, а мав жити з дружиною, яка натомість пропадала на роботі постійно. Вона ж до сходу сонця з дому їхала, а поверталася після заходу. Люди в селі вже говорили, що вона в Америку виїхала, бо ніхто ніколи її і не бачив. А у неї чоловік, двоє дітей, яких вона на тебе скинула. Не ображайся, але в цьому розлученні не сваха твоя винна, і навіть не зять, а донька твоя, яка поставила роботу на перше місце, і забула про те, що у неї сім’я є.
Сусідка сказала чисту правду, адже треба було комусь Валентині очі відкрити. Не добре робила її донька, але матері зручніше звинувачувати у всьому зятя і сваху, аніж визнати, що і її донечка була неправа.
Ірина була єдиною дитиною у Валентини. Сама ж Валентина працювала директором їхньої сільської школи, і була дуже шанованою людиною. З чоловіком вона давно розлучилася, бо він не дотягував до її рівня. І донечку свою вона сама ростила.
Дівчинка добре вчилася в школі, потім сама вступила на навчання в університет, який закінчила з червоним дипломом. Раділа Валентина, що у доньки все так добре. Вже бачила її світлі перспективи, але тут Ірина оголосила, що заміж виходить.
Хлопець непоганий, з сусіднього села. Але занадто спокійний для її Іринки. Та й вищої освіти у нього не було, і цей факт також неабияк засмучував маму нареченої.
Весілля зіграли. Іван прийшов жити в зяті до Валентини. Стали господарювати. У Ірини кар’єра швидко йшла вгору, її мали призначити начальником відділу, в якому вона працювала, але тут вона дізнається, що чекає дитину.
– Мамо, мені не можна зараз в декрет. Я це місце втрачу, потім не наздожену, – плакалася донька.
– Іринко, ти народжуй, а я піду зі школи і буду сидіти з дитиною, – сказала Валентина.
Так і сталося, Ірина працювала, стрімко піднімалася кар’єрними сходами, а Валентина сиділа вдома з онуком, спочатку одним, а невдовзі Ірина і другого народила. Якщо мама сидить з дітьми, то чого ж не народжувати?
Іван жив біля тещі як приймах. Йшов на роботу, приходив додому, теща йому і сніданки і вечері готувала, бо дружина для цього була занадто зайнята, вона весь час пропадала на роботі.
Якось Іван вирішив серйозно поговорити з Іриною, мовляв, вони 13 років разом живуть, а він не відчуває, що у нього дружина є. Теща і готує, і дітей ростить, і всі домашні справи вирішує.
– Якби у нас була квартира в місті, мені б не довелося щодня з села на роботу їздити, – заявила Ірина.
– У мене немає грошей на квартиру, – чесно зізнався Іван.
– Якщо немає, то і мовчи, – закрила йому рота дружина.
Та далі був дуже несподіваний поворот. Батьки Івана продали доволі велику земельну ділянку, і гроші поділили між двома своїми синами. Івану вони відразу купили двокімнатну квартиру.
Саме цю квартиру і вважає в усьому винною Валентина. Бо Іван переїхав відразу, Ірина з дітьми то там, то тут, одним словом, в новій квартирі вона не прижилася. І вийшло так, що Іван сам сказав, що подає на розлучення, бо набридло йому бути одруженим і жити без дружини.
– Дітям допомагати буду, а від тебе йду, – заявив він Ірині.
Сама Ірина не дуже то і засмутилася, а от Валентина місця собі не знаходить. Не хоче вона вона, щоб діти без батька росли, синам чоловічий приклад потрібен.
А Іван стоїть на своєму – набридло йому чекати, поки дружина біля нього вдома осяде.
А яка ваша думка, хто в цій ситуації не правий? Ірина, яка проміняла сім’ю на роботу? Чи зять, який щойно отримав власну житлоплощу, вирішив почати життя спочатку?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
