Головна

Oks

Справжня проблема в житті Олесі та Данила почалася з «позики». Свекруха, знаючи про те, що в них не вистачає коштів, одного разу привезла їм недешевий, але абсолютно непотрібний журнальний столик із масивного дерева. – Це вам на додаток, діти, – сказала вона солодким тоном. – Щоб у вашій квартирі було хоч щось, а не порожня стіни. Звичайно, я заплатила за нього сама. Ви мені потім повернете. Як зможете. Це було лише п’ять тисяч гривень, але відтоді ця сума стала невидимим, але відчутним боргом. Кожен візит свекрухи супроводжувався дивними натяками
Без рубрики 0
Олеся та Данило придбали свою першу спільну квартиру на околиці міста. Це було їхнє гніздечко, мрія, яку вони плекали довгі місяці, проходячи через безкінечні іпотечні узгодження та перегляди
Коли Дарину запросили на весілля старі знайомі, вона дуже вагалася, але відмовити Оксані Андріївні не могла, адже заміж виходила її рідна донька. – А наречений у нас – це просто диво! Ти, до речі, його, можливо, знаєш. Звати його – Михайло Очеретний. Чашка з чаєм, яку Дарина тримала в руках, ледь не впала. – Хто? – запитала вона так тихо, що ледве почула власний голос. – Ну, Михайло! Він же також у нас бував, десь із двадцять років тому. Молодий, дуже високий і такий красивий хлопець. Потім виїхав, а кілька років тому повернувся, щоб займатися бізнесом. І ось, знайшов собі молоду, розумну наречену – нашу Олю. Дарина опустила погляд у чашку, у якій відображалося її бліде обличчя. Це ім’я пролунало у тиші затишної кухні, як грім серед ясного неба. Їй знадобилося кілька довгих, нескінченних секунд, щоб зібратися і взяти себе в руки. – Не пам’ятаю. Мабуть, забула, – сказала неправду вона. Але Михайла вона не могла забути і досі
Життєві історії 0
Дарина завжди вважала, що існують такі міста, куди краще ніколи не повертатися. Річ не в тому, що ці місця були відверто поганими чи непривітними, а радше в тому,
Яно, твоя мама у нас уже живе, – невдоволено казав чоловік. – Я не справляюся! Якщо я буду одна, я не впораюся! – Я хочу, щоб ми були окремою родиною, без твоєї мами. – Мені важко одній. Мама обіцяла, що завжди допомагатиме. Вона бабуся, зрештою, чи ні? Спочатку зять з донькою кликали Людмилу до себе, а потім вона швидко набридла вже їм
Життєві історії 0
Людмила Віталіївна мала непростий характер, що не прикрашало саме її життя: слово «ні» у неї зникло вже давно, особливо по відношенню до рідних людей. Того дня телефон дзвонив
Олеже, сходи, будь ласка, за Сергієм у садок, – Софія підійшла до свого чоловіка, що безтурботно лежав спокійно собі на дивані. – Сходи сама. У мене сьогодні вихідний! – Ти, напевно, вважаєш, що я сиджу і нічого не роблю цілий день, так? – запитала дружина. Все було, як завжди, всі домашні справи, дитина, ще й робота на ній. Але цього дня Софія вирішила, що так більше не буде і почала з Олегом серйозну розмову
Життєві історії 0
― Олеже, сходи, будь ласка, за Сергієм у садок, ― Софія підійшла до свого чоловіка, що безтурботно лежав спокійно собі на дивані, немов його ніякі сімейні і побутові
Як чоловік залишав Марину, вона сама йому допомагала збирати речі і сама викликала таксі. Олександр вийшов з будинку і до машини попрямував. Вона весь час дивилася йому у слід і чекала, що він хоч повернеться, погляне на неї, але чоловік навіть голову в її бік не повернув. А якось Марина з подругою зустріла свого колишнього, він з якоюсь пані йшов. – Тільки не повертайся! Прошу тебе, не повертайся! – весь час Марині шепотіла Ольга
Життєві історії 0
Марина завжди щиро вважала, що рутинне життя, навіть якщо воно не зовсім ідеальне, — це найкраще, на що можна сподіватися, адже, якщо багато сімей здаються щасливими, то це
Запрошення на весілля Світлані ніхто навіть не надіслав. Йти незваною гостею на весілля єдиного сина вона, звісно, не захотіла, вирішила залишитися вдома. До неї прийшла її подруга Катерина Іванівна і вони цілий день пили міцну каву, їли гіркий шоколад і обоє мовчали. Говорити не хотілося ні про що. – Невже він навіть не подзвонить рідній матері? – тихо, майже пошепки запитала сама себе Світлана. – Навіть короткого повідомлення не напише? Невже він такий ображений? Катерина Іванівна з глибоким співчуттям подивилася на неї, але нічого не сказала, лише мовчки співчувала. Це мовчазне співчуття було важливішим за тисячу слів. Вони обоє стали чекати дзвінка Артема, ну не міг же він забути на своє весілля про матір свою
Життєві історії 0
— Звісно, Артему дісталася дружина, яка вміє добиватися свого! О, Катю, це ще м’яко сказано, — Світлана Василівна розповідала подрузі. У її голосі відчувалася суміш роздратування та прихованого
Донечко, я не зможу жити сама, я не вмію, не хочу. Як я буду без свого Юрка? Хто тепер зранку заварить мені кави, хто змушуватиме мене щодня виходити на прогулянку? З ким я дивитимуся серіал увечері, перед сном? – Олена Петрівна, плакала, просила дочку не кидати її на самоті після того, як батька не стало. – Мамо, ну що ти таке говориш? Заспокойся, будь ласка, припини плакати. Не дай Бог, ще тиск підніметься, і мені доведеться ще й з тобою морочитися. Знаєш що? Я не думаю, що ти не впораєшся. Поглянь на себе. Ти ще цілком здатна подбати про себе. Подумаєш, нема з ким гуляти. Та у вас під’їзд повний пенсіонерів, таких самих, як ти. Знайди собі відповідну компанію. Мамо, тисячі людей так живуть. І ти зможеш. Чи ти що, хочеш, щоб я тебе до себе забрала? – Так, доню, забери мене, – сказала мати з надією в очах. Але донька поглянула на неї холодно
Життєві історії 0
— Мамо, та де ж ти, врешті-решт? Навіщо це все? Ти в порядку? Я вже була готова йти кудись шукати тебе! Чому ти просто зникла? — пролунав голосний
Дарино, досить скаржитися. Збирайся і негайно дзвони сестрі! Більше допомоги чекати нізвідки. Ми вже й так у боргах, що уявити складно. Я ніяк не очікувала такого від тебе. Сама все натворила, сама й виправляй! – сказала мати Дарині. – Мамо, ну ти що? Оксана ж мене недолюблює. – А я тебе й не прошу пробуджувати в ній сестринську любов. Просто позич грошей у неї. Оксана в той день і не підозрювала, що приготували їй найближчі родички
Життєві історії 0
Несподіваний настирливий дзвінок у двері зіпсував безтурботну тишу суботнього світанку. Він не затихав. Оксану це обурило до глибини душі. «Ну ось, знову. Я нарешті маю рідкісну розкіш спокою,
Коли справа дійшла до весілля, Олена дуже хвилювалася, що скажуть батьки Кирила, адже вона старша за нього, ще й має сина. – Віро Іванівно, якщо вам щось не подобається, скажіть, будь ласка, одразу! Щоб потім неприємних сюрпризів не було. Їх у моєму житті і так вистачає! – сказала вона свекрусі відразу. – А я тут до чого? Ви ж з моїм сином весілля плануєте і жити будете з ним. Це ж ваше життя. Мені діла немає до тебе, – здивовано відповіла та
Життєві історії 0
На жаль, дуже часта тема в українських родинах – відносини між свекрухою та невісткою, але тут можливо найти щастя і взаєморозуміння, хоча, звісно, на жаль, буває і навпаки.
Тобі треба зібрати те, що ти можеш забрати, – сказав чоловік Вірі вранці, як тільки вона прокинулася. Вона до останнього хотіла вірити, що то був сон, але ні, то була реальність – вчора ввечері чоловік сказав, що вони розлучаються, він йде до іншої. Віра зрозуміла: шляху назад немає. – Ти до батьків своїх відразу їдь, поживеш у них поки, я тобі допомагатиму трохи, – сказав холодно чоловік, що зовсім засмутило Віру. Стільки років вони прожили разом, аж тут одна зустріч зіпсувала все їх сімейне життя
Життєві історії 0
Віра крокувала вечірнім бульваром, відчуваючи, як осінній вітер пронизує тонке пальто. Сьома вечора – година, коли місто випускає із себе останній потік офісного люду. Вона не шукала пропозиції

You cannot copy content of this page