Головна

Oks

Оце вже придумали! Випускний у садочку! — скаржилася усім на роботі Ксенія. — Кому це потрібно? Дитині, чи що? Моїй точно не потрібно! 1000 гривень треба здати. І потім ще сукню дорогу на один раз купити, туфлі до неї, колготки. Я що, друкую гроші? Обійдемося без випускного! Парадокс полягав у тому, що Ксенія не просто мала кошти — вона накопичила фінансову «подушку», яка вже давно перетворилася на справжню перину. На її рахунках лежала сума, якої вистачило б на кілька років комфортного життя без жодних додаткових доходів. На «чорний день» було відкладено стільки, що вже давно можна було б заспокоїтися і жити, отримуючи від життя хоч якесь задоволення. Та ніхто про це не знав, бо вона не любила про це говорити, а лише скаржилася щодня на життя. Але наша прибиральниця, яка отримувала копійчану зарплату, носила дітям Ксенії пироги, в’язала носки, бо шкодувала їх. А та брала спокійно все, навіть без найменшого жалю
Життєві історії 0
— Досить вже притягувати до себе проблеми! Ти ж не настільки вже бідна людина і можеш собі багато чого дозволити. Припини рахувати копійки! Заспокойся. У тебе все більш
Одного разу, повертаючись додому, в під’їзді Дарина зустріла сина своєї найкращої подруги. Він йшов з якоюсь незнайомою пані, вона була красива, усміхнена, несла великий букет квітів. Богдан зробив вигляд, що не помітив сусідку. А потім таке траплялося знову і знову. Дарина не могла зрозуміти, що ж у них там відбувається, адже Богдан одружений і онучка в подруги є. Дарина більше не могла мовчати і до Людмили ввечері зайшла, думала про невістку все розпитати. Ця розмова лише розчарувала її, бо такого від своєї найкращої подруги вона ніколи не чекала
Життєві історії 0
Дарина Іванівна не просто відчувала обурення — вона переживала глибоке розчарування. Це було так, ніби вона раптом побачила свою подругу, з якою пройшла крізь вогонь і воду, крізь
Сестра поїхала в Іспанію на заробітки, адже у її чоловіка були великі борги. Важко довелося працювати їй, але усе повернула, ще й вирішила відкласти на краще життя. Поки Олеся гарувала на чужині, чоловік її вирішив в Києві відкрити бізнес. — Олесю, поки ти повернешся, то ми будемо жити, як королі, — обіцяв він дружині. А одного разу до мене знайомий прийшов і показав фото Михайла з якоюсь красивою пані. — Твій швагро заробляє багато? Де він такі гроші бере? Часто його бачу в дорогих ресторанах. На фото красувався Михайло в дорогому костюмі, біля нього шикарне авто. Але моя сестра, поки гляділа стареньку сеньйору, зовсім не знала правди про нове життя свого чоловіка. Але я вирішив сам дізнатися правду і поїхав до нього
Життєві історії 0
Наш батьківський будинок, старий, але міцний, завжди стояв як нагадування про непорушну обіцянку: це місце, де кожен із нас, я — Роман, та моя сестра Олеся, завжди матиме
Я прийняв рішення, Софіє. Я подаю на розлучення, і це не обговорюється, — голос її чоловіка був тихим, позбавленим емоцій. — Я зустрів Оксану. Вона — моя споріднена душа, і мені не потрібна тут драма. Ми з нею давно орендуємо квартиру, але тепер ми житимемо тут. Це дім моєї матері, це мій спадок, і я звідси не рушу. Ти повинна зібрати речі й піти. Софія стояла, як вкопана, а потім подивилася на свекруху. Що ж скаже вона
Життєві історії 0
Софія та Богдан провели десять років свого спільного життя не просто у квартирі, а у старовинному, просторому будинку, що стояв у тихому передмісті. Цей будинок належав його матері,
Як тільки Марія вийшла на пенсію, діти стали просити, щоб вона сиділа з онуками, вони підуть на роботу і зароблятимуть добре, бо без грошей важко у скрутні часи. Марія не хотіла, сил не мала на те, але відмовити дітям вона ніколи не вміла. А нещодавно до неї подруга приїжджала у гості. Галина розповіла про своє нове життя: вона нещодавно повернулася з двотижневого санаторію у Трускавці. Тепер записалася на уроки танцю і збиралася в поїздку до Карпат на піші маршрути. Марія вислухала її добре і тихо заздрити стала. Залишилося лиш дітям про це розповісти, але вони дуже образяться на матір за її плани
Життєві історії 0
Марія Степанівна завжди вважала, що наявність вільного часу — це розкіш, недоступна для неї. Усе її свідоме життя було схоже на безперервний марафон. Вона не бігла, а просто
Якось на родинній нараді зібралася Дарина з чоловіком і свекри. Батьки Романа срочатку мовчали, а потім запропонували їм гроші. — Ми хочемо, щоб ви не жити постійно в орендованих квартирах. Треба вже щось вирішувати! Ми готові допомогти. У нас є відкладені кошти, ще й гараж можна продати. Дивіться, набереться на стартовий внесок для іпотеки, і буде у вас власне житло. Дарина дуже зраділа, а Роман категорично відмовив батькам, мовляв, ні копійки в них не візьме. Невістка засмутилася дуже, бо добре знала зовицю
Життєві історії 0
— Минулими вихідними відзначали день народження моєї свекрухи. Знову, і вже вкотре, батьки підняли цю неприємну тему щодо нашого житла, — поділилася зі мною моя подруга Дарина, обережно
Нещодавно, а саме на початку жовтня, мені довелося провести багато часу у стаціонарі. Дякувати долі, нічого серйозного. Але майже три тижні я перебувала там. І ось тут виникає запитання, яке не дає мені спокою: скільки разів за цей чималий період мої рідні доньки прийшли мене провідати? — стала скаржитися Лідія Степанівна своїй сусідці. — Навіть не уявляю, — чесно визнала та. — Не хочу нічого припускати, щоб не помилитися. То скільки ж? — Один-єдиний раз! За двадцять один день! Ви можете це уявити? — Лідія Степанівна опустила голову і стала далі розповідати свою історію сумну
Життєві історії 0
— Ох, яка ж вона, ця старість. Сумна! — ділиться своїми невеселими думками Лідія Степанівна, поправляючи хустку. Вона похилого віку, але все ще тримається бадьоро, хоча в очах
Нещодавно ми з чоловіком поїхали на нашу дачу. Приїхавши на місце, я раптом зрозуміла, що забула ключ від невеликого сарайчика. Я попросила чоловіка нанести води з криниці сусідів, а сама поспішила назад. Коли я зайшла в наш будинок, із кімнати молодих до мене долинув тихий голос невістки. Вона з кимось розмовляла телефоном. Я не мала наміру підслуховувати, але слова, які я почула, мимоволі зупинили мене. Я швидко зрозуміла, що тема розмови – я. Її слова стали для мене чимось особливим
Життєві історії 0
Моє життя сповнене іронії, адже доля, здається, провела мене через випробування, які тепер стали дзеркалом для моїх власних дій. Я досі чітко пам’ятаю ті складні, часом дуже важкі
Якось мені подруга зателефонувала, плакала і скаржилася, що зовсім немає грошей, мовляв, навіть хліба немає за що купити. Я вирішила допомогти, адже справжні друзі пізнаються в біді. У моєму відділі звільнилося місце асистента, яке не вимагало надто високої кваліфікації, але давало стабільний дохід і перспективу. Я звернулася до свого керівника, Олега Миколайовича: — Я хочу взяти Катю. Вона моя давня подруга, я її швидко навчу. Вона надійна, хоч і потребує підтримки на старті. Олег Миколайович, знаючи мою відповідальність, довірився мені: — Добре, Софіє. Але відповідальність за її роботу лежить на тобі. Я була в захваті. Я відчувала себе рятівницею. Але вже сто разів пошкодувала про те
Життєві історії 0
Моя прикра історія не про фінанси чи великий бізнес, вона про те, як наївність і щира дружба стали моїм професійним вироком. Це історія про Катерину, мою найкращу подругу,
Одного холодного осіннього вечора, життя вирішило зіграти з нами важкий жарт. Пролунав дзвінок у двері нашої старої квартири. На порозі стояв Ігор. Він був сивий, з втомленими очима. Йому нещодавно виповнилося трохи більше за 60 років, але він старше свого віку виглядав. Мама вигукнула його ім’я і відступила, наче побачила привида. — Ганно, – його голос був хрипкий і сумним. – Я прийшов. — Чого ти хочеш, Ігоре? – тихо запитала мама. Він опустив погляд. — Я недобре почуваюся. Потрібен догляд мені. Я прийшов додому. Я не могла повірити своїм очам, переді мною стояв мій рідний батько, який колись залишив нас заради іншої. А в маминих очах, я несподівано, побачила радість
Життєві історії 0
Мене звуть Олена, і моє життя почалося з порожнечі, яку моїй матері, Ганні, довелося заповнювати поодинці. Мені було всього два роки, коли батько, Ігор, залишив нас. Пам’ять про

You cannot copy content of this page