Oks

У кожній старій хаті, де стіни дихають спогадами, а на горищі пахне пилом і сушеними травами, живе своя душа. Ми часто тікаємо від неї у скляні офіси та

Над пероном київського вокзалу завис густий, мов кисіль, туман, змішаний із запахом перепаленого дизеля та дешевої кави. Гуркіт залізниці тиснув на вуха, заважаючи думати. Ганна Іванівна стояла, вчепившись

Голос у слухавці був не просто суворим — він нагадував крижаний вітер, що пробирає навіть крізь найтеплішу куртку. Тетяна на мить заплющила очі, повільно масуючи скроні, де вже

Суботній ранок у родині Мельників почався не з лагідного сонячного променя, що лоскоче щоку, і навіть не з дитячого сміху. Олена прокинулася від нав’язливого запаху смаженого тіста. Крізь

Вечір у квартирі Ковальчуків починався як зазвичай: шипіння олії на пательні, монотонний гул телевізора з вітальні та звична суєта перед вечерею. Андрій, чоловік сорока років із легкою сивиною

Бувають дні, коли повітря на старій дачі стає таким густим від спогадів, що його можна різати ножем. Саме в такий вечір Вікторія зрозуміла: іноді, щоб почути покійного батька,

Ганна Йосипівна виникла на порозі так само невідворотно, як осінні заморозки — різко, холодно і без жодних попереджень. Вона не стукала, не дзвонила і тим паче не питала

Це не була та сварка, до яких звикають у багатоповерхівках спальних районів Києва. Не було гуркоту посуду, не було образливих епітетів чи істеричного плачу. Була лише тиша —

Київський вечір за вікном здавався вицвілим і вогким. Листопадова мряка осідала на склі, перетворюючи вогні ліхтарів на розмиті жовті плями. Віра сиділа на кухні, щільно загорнувшись у старий

Листопадовий вечір у Львові видався сирим та непривітним. Дрібна мжичка, яку тут лагідно називають «м’якою», пробирала до холоду, перетворюючи тротуари на ковзанку з мокрого листя. Світлана з силою