fbpx

Та квартира, в якій ми виросли, стояла без потреби. Порадившись із мамою, ми вирішили віддати її на користь дитини сестри. Виросте, а у нього власне житло. В принципі, непоганий подарунок

Ми з сестрою народилися і виросли в невеликому містечку. У нас була скромна однокімнатна квартирка, в якій ми жили разом з мамою Батько від нас пішов ще коли ми були дітьми, так, що якихось особливих доходів наша сім’я не мала. Мама старалася з усіх сил, працювала вона касиркою в місцевому продуктовому магазині, а вечорами мила під’їзди.

Ми виросли, закінчили навчання. Я добре все обдумав і поїхав на заробітки, а сестра вийшла заміж. Я багато працював, непогано заробляв, все відкладав, коли через кілька років повернувся додому, вдало вклав зароблені гроші, організував свій досить успішний бізнес.

Збудував будинок, одружився та забрав жити до себе нашу маму. Будинок великий, місця всім вистачить. Мама спочатку відмовлялася, але я наполіг і вона переїхала до нас.

У сестри на той час народилася дитина, якихось особливих доходів не було, так більш-менш. Жила з дитиною у чоловіка. Я час від часу їй допомагав, іноді купував їй щось корисне по господарству, перед святами підкидав грошенят. У рамках розумного, все ж таки у мене своя сім’я.

Та квартира, в якій ми виросли, стояла без потреби. Порадившись із мамою, ми вирішили віддати її на користь дитини сестри. Виросте, а у нього власне житло. В принципі, непоганий подарунок. При приватизації квартира була записана на матір. Пішли до нотаріуса та переписали все на дитину сестри.

Сестра спочатку була задоволена, але потім зрозуміла, що квартира це не лише матеріальна цінність, а й фінансові обов’язки. Комуналку треба оплачувати. Вони з чоловіком любили погуляти на широку ногу, а коштів особливих і не було. Проплативши кілька місяців за квартиру, вирішили, що це їм трохи накладно.

Нічого краще не придумали, ніж заявитися до мене. Вони хотіли, щоб я ще й оплачував комуналку в цій квартирі, бо їм зараз важко. Особисто мені здається, що це вже занадто. Люди, отримуючи такі подарунки, залишаються невдячними. Зрозуміло, я відмовив, усьому має бути міра.

Відтоді сестра зі мною не спілкується. Розповідає родичам, що я, мовляв, он який багатий, а їй не хочу допомогти. А я не буду всім пояснювати, що вже і так допоміг – відмовився від своєї частки в квартирі, віддавши житло її дитині.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page