fbpx
Breaking News
Хату матері продали швидко. Невicтку потрібно лiкyвaти. Коли гроші скінчилися, з матір’ю не пaнькaлuся. Хoвaли Надію Семенівну вciм сeлом. У спекотний літній день. Сина не дiждaлися. Вже коли приїхав, розповів тітці Галі всю правду, чим хвopiла дрyжина
На нaступний день після пoлoгів, кoли я дізнaлася, що ми з мaлюком тепер зoвсім oдні, мeдсестра, яка пpоводила oгляд, скaзала, щo у мене гoлова вся в сuвих пaсмах. Мeні бyло тoді 26 років
Чеpез багато років мати дізналася адресу Каті. Написала їй листа, в якому просила грошей. Нaче й не було тих cтpaшнuх днів, яких пеpeжuла дитина
На рaнок бaбусі нe стaло. Я вaжко це пеpежила, ніби втpатила рiдну мaтір. Пiсля поxорону бyла ще одна непpиємна прoцедура – рoзподіл мaйна. Пoдії нагaдували бiльше пoганий сoн, ніж дiйсність. Всі oчікували, що бaбуся пoділить дім нaвпіл і запoвість його двом своїм дoчкам, але не тyт то бyло
Я варила суп, син збирав конструктор, мала спaла, коли Гришка влeтів додому. – Як ви мені нaбpидли! Ти, ці сoплuві діти, — кpuчав Гриць, рoзнoсячи на дpyзки шафу. – У мене є iнша, і життя набагато цікавіше, ніж ви. Кpuчав, обpaжав, що говорив, все вже не згадати. Я cхoпила дітей і вибігла на вулицю. Перше, що зробила — зателефонувала його батькам. – Не здyмай дзвонити в пoлiцiю, — накaзала мені свeкpуха, — ми з батьком зараз приїдемо. Вони приїхали. Тoй вeчір не забyду нiкoли
Життєві історії
– Синку, пробач, дзвоню знову – давно дуже хочу тебе побачити. Була я синку в лiкарів. Залишилося жити мені 10 днів

У міру дорослішання у людей з’являються свої сім’ї і інтереси. У зв’язку з цим, ми часто забуваємо про своїх батьків. Навіть просто подзвонити не вистачає часу або бажання.

І це сумно, адже нашим матерям дуже важлива увага тих, кого вони шалено люблять.

А ми все робимо свої справи і живемо своїм життям, а дні йдуть.

– Синку, ну як ти? Як справи?

Читайте також: Сповідь про “любу” невісточку: Якось чоловiк i син поїхали до Польщi. Я вiдчинила дверi їх будинку – i… Дружина мого сина забaвлялася з чужим чоловiком. Я заклякла на мiсцi. Люба усмiхнулася, наче нiчого й не сталося. Тоді почалося моє пекло

– Нормально. Мамо, вибач – пора.

– Синку, пробач, дзвоню знову – Давно хотілося побачити.

– Мамо, прости, я поспішаю. Звільнюся і віддзвонили.

– Не дочекалася – дзвоню сама. Скажи хоч, як твої справи?

– Та все нормально, от знову. Пора вже мені бігти.

– Але я хотіла лише сказати.

– Мамо, встигнемо поговорити.

Дзвонила мама багато разів, Адже їй була важлива кожна година, але син був зайнятий і вона сказати, що любить, не могла.

Дзвонила мама кожен день, але син і слухати не хотів. І нехай справи, і зайнятий нехай, а вона хотіла сказати, що на серце смуток. А дні все йшли, вона одна. Побачити сина – ось мрія її. Притиснутися вялою щокою і прошепотіти: «Коханий мій».

Нарешті син на хвильку подзвонив.

– Мамо, привіт. Ну як ти там? Чого дзвониш мені ночами?

– Синку, була я в лікарів. Залишилося жити мені 10 днів.

– Приїду завтра! Ти не вір. Все буде, мамо! Ти тільки чекай!

Related Post