Рідна невістка.
– Іншої невістки у мене не буде! Сину, у мене тільки одна невістка – це Ірина! І була, і буде! Скільки б нових дружин ти собі не шукав, – заявила шістдесятирічна пенсіонерка Леся Богданівна своєму тридцятирічному сину Антону.
Ніколи б не подумала, що мій син так поступить. Я ж виховувала його хорошою людиною. Коли він привів Ірину знайомитися зі мною, вона спершу теж мені не дуже сподобалася. Але я прийняла вибір сина, вони одружилися.
Син пішов жити до сватів, я ж думала, що у них все добре. Єдине, що мене засмучувало – вони вже вісім років жили разом, а дітей не було.
І тут якось телефонує мені невістка Ірина, вся в сльозах:
– Мамо, у Антона є інша жінка, яка чекає від нього дитину.
Я повірити у це не могла, тому відразу ж попросила сина приїхати до мене, щоб в усьому розібратися.
Антон нічого не заперечував:
– Мамо, Марина мені скоро сина народить. Ти ж знаєш, як я хочу дітей. У тебе внук буде, – намагався виправдати себе Антон.
– Не буде у мене внука, – випалила я зі злості. – І інших твоїх жінок теж не буде в моєму домі! Щоб навіть не смів її приводити до мене. Я її і на поріг не пущу!
Незважаючи на те, що я не прийняла Марину, у них таки народився син. Я його ще жодного разу не бачила. Продовжую підтримувати свою першу невістку Ірину, а про нову сім’ю сина навіть чути нічого не хочу.
Я наводила справки через знайомих про цю Марину – жінка, старша за мого сина на два роки, має восьмирічну доньку від першого шлюбу. Вона телефонувала мені якось сама, хотіла налагодити контакт, запрошувала на хрестини внука.
Та я їй сказала те, що і синові: – У мене одна невістка – Ірина. Була і буде. А ти – розлучниця, яка розбила сім’ю мого сина.
Мій син поступив непорядно. Та тепер уже нічого не вдієш. Ірина постійно плаче. Каже, що не згідна на розлучення. Та й Антон не поспішає з нею розлучатися. Заїжджає до неї, даючи їй надію.
Моя родичка якось мені сказала, що я теж не права, поступаючи так:
– Лесю Богданівно, але так теж не можна. Ця дитина – ваш онук … І можливо, інших у вас просто не буде. Може, варто хоч його прийняти.
– Онук? Нічого не знаю! Онуки народжуються в шлюбі. Ніяких інших, позашлюбних, онуків мені не треба!
– Ну добре, онуків вам не треба … Але син?
– Син залишається сином! Я йому сказала – якщо прийде один, ласкаво прошу. Але цю свою … щоб навіть не надумав до мене приводити! ..
– Складається враження, що ви наче удочерили цю Ірину … А сина рідного викреслили з життя! – зітхає родичка Лесі Богданівни. – Не розумію я такого … В житті всяке буває, людям властиво помилятися. І якщо вже нічого не зміниш, то може варто прийняти ситуацію такою, як вона є.
… З Іриною у Лесі Богданівни досі чудові стосунки. Вони разом зустрічають свята, часто телефонують одна одній, Ірина приходить в гості до свекрухи. На відміну від Марини, її Леся Богданівна радо приймає в своєму домі.
У Ірини ніякого особистого життя, вона ще чекає, що її законний чоловік одумається і повернеться до неї. Свекруха її повністю підтримує.
Якось Антон прийшов до матері і чесно зізнався, що тепер не знає, що йому робити – він і Ірину любить, і Марину теж. Крім того, в новій сім’ї у нього син.
– Іншої невістки, крім Ірини, у мене немає, – Леся Богданівна так і не змінила своєї думки. – А ти наварив каші, тепер думай сам, як вийти з цієї ситуації.
Передрук заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
