Коли Марію батько покликав на серйозну розмову, вона відразу відчула, про кого йтиме мова. Дівчина вже кілька місяців зустрічалася з Дмитром. Батькові ж він не подобався, тому всіляко відганяв такого нареченого від своєї єдиної доньки.
Колись з його батьком його вони були кращими друзями, все разом робили, а після закохалися в одну дівчину Надію. І вона відповіла взаємністю, але Миколі.
Іван тоді поїхав в місто, поступив до інституту, там і зустрів красуню Іру – маму Марії. Та скільки хлопець себе не обманював, забути свою першу кохану він не міг …
Після інституту Іван привіз молоду наречену додому з батьками знайомити. Незабаром зіграли весілля. Він досі пам’ятає як Надя стояла і дивилася на нього, коли вони з Ірою виходили із РАЦСу. Поруч з нею був маленький хлопчик, її син. Хто ж міг знати, що цей самий Дмитро через багато років закохається в його доньку – от доля!
Щоб заробити трохи грошей, Дмитро подався в місто. А через два місяці батько заявив, що знайшов для дочки гідного жениха. Правда, значно старшого за Марію вдівця, у якого був маленький син.
Мати просила чоловіка не робити цього, але батько був невблаганний:
– За таким дочка буде, як за кам’яною стіною. А хлопця виростять потихеньку. Йому материнська ласка потрібна …
Марія чула розмову батьків і заридала. Не так вона собі уявляла сімейне життя, з нелюбом-чоловіком та ще й чужою дитиною на додачу.
… – Мамусю, що мені робити? – шепотіла вона того ж вечора, коли батько заснув, – я чекаю дитину від Дмитра.
– Донечко, ти ж у мене розумниця, може злюбиться, стерпиться? Виходь за Олександра заміж. Кажуть, він хороший чоловік, добре тобі з ним буде.
Незабаром Олександр прислав сватів. Весь вечір Марія придивлялася до Олександра, але не зачепив він її нічим, чужий він був, холодний якийсь. Лише маленький Андрійко тулився до неї і називав її мамою …
Коли дата весілля була призначена, і Марія потихеньку змирилася зі своїм становищем нареченої вдівця з дитиною, повернувся Дмитро. Марія повідомила йому, що чекає від нього дитину. Хлопець не тямив себе від радості, але розумів, що батько Марії ніколи не благословить їхній шлюб, тому запропонував дівчині тікати.
Через кілька годин вони були в місті. Дмитро привів Марію в брудну в комунальну квартиру, дівчина аж здригнулася, невже в таких умовах вона тепер житиме і роститиме їхню дитину?
Марія не витримала і сказала, що в так жити не збирається. Тоді Дмитро їй зізнався, що тут, у місті, одна дівчина-сирота народила від нього дитину і він мусить допомагати їм. Тому поки-що, грошей на краще житло у нього немає.
– Скажи, а мене ти навіщо сюди привіз? – кричала, ошелешена зізнанням коханого, Марія.
– Бо ми любимо один одного! – якось байдуже відповів Дмитро.
Дівчина подивилася на свого коханого схопила сумку і вибігла з цієї огидної їй квартири.
Марії пощастило, бо її відсутність ніхто не помітив, крім матері. Вона лише якось дивно подивилася, але питати нічого не стала.
Марія подивилася мамі у вічі і твердо вимовила:
– Мамо, я вийду заміж за Олександра, і постараюся його полюбити.
– Ти до нього їхала? – раптом запитала мати.
– Так, але не питай нічого, будь ласка …
***
Весілля зіграли пишне, Марія була дуже красивою нареченою. На наступний день молоді поїхали до Олександра в сусіднє село. Машина, яка їх везла, зупинилася перед шикарним двоповерховим будинком.
Це був дім Олександра, в якому він практично все зробив своїми руками. Марія згадала раптом ту огидну квартиру, в яку її привів Дмитро. Тоді і зрозуміла, що мав рацію батько, не дозволяючи їм бути разом.
Звістку про дитину Олександр теж сприйняв спокійно. Сказав, що жодного разу не дорікне їй ні в чому.
Відтоді пройшло кілька років, у Марії та Олександра народилося двоє діток, старша, дочка Дмитра, як дві краплі води схожа на маму, і син Іван – схожий на батька, як дві краплі води. Поряд завжди був і старший син Олександра – Андрій.
Марія не раз подумки дякувала своїй мамі і батькові, що не дозволили їй зробити найбільшу в житті помилку, адже тепер вона така щаслива. І головне, вона справді дуже любить свого чоловіка.
Передрук заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
