fbpx

Син місяць тому поїхав у відрядження, а невістка мені дітей привела. Тиждень онуки у мене жили, до мами просяться, плакати стали. Батько хоч телефонує, а мати, як дітей кинула – навіть не з’являється. Дзвоню їй сама і кажу: – Ніночко, донечко, дітки скучили, плачуть за мамою, прийди провідай, рідні ж вони тобі. А вона мені: – Син ваш загуляв, а не в відрядження поїхав. З іншою в сусідньому дворі живе. Ви йому телефонуйте, так соромте, а мені тепер своє життя налагоджувати потрібно. Мені аж похололо. Накапала крапель і набрала сина

Син місяць тому поїхав у відрядження, а невістка мені дітей привела. Тиждень онуки у мене жили, до мами просяться, плакати стали. Батько хоч телефонує, а мати, як дітей кинула – навіть не з’являється. Дзвоню їй сама і кажу: – Ніночко, донечко, дітки скучили, плачуть за мамою, прийди провідай, рідні ж вони тобі. А вона мені: – Син ваш загуляв, а не в відрядження поїхав. З іншою в сусідньому дворі живе. Ви йому телефонуйте, так соромте, а мені тепер своє життя налагоджувати потрібно.

У парку, на лавці, баба Зоя розповідала бабі Марії: За матеріалами

-Син місяць тому поїхав у відрядження, велів невістці з онуками допомагати. У Нінки нашої день робочий ненормований, дітлахи в садочок ходять. Погодки у них: Ваня і Люда. Буває хворіють: то соплі, то кашель. Мама у неї ще працює, весь час я няньчилася з ними. Я на пенсії, можу з онуками посидіти, мені в радість.

Стала мені Ніна дітей на ніч залишати. Питаю, мовляв, невже дітей своїх побачити не хочеш. Вона мені:

-Втомлююся, мамо, на роботі, ніг не відчуваю.

Гаразд, думаю, працює людина днями та ночами, хоча, що на її роботі втомлюватися – папірці тільки з місця на місце перекладає. На складі вона працює, там товар ночами на відвантаження готують.

Тиждень онуки у мене жили, до мами просяться, плакати стали. Батько хоч телефонує, а мати, як дітей кинула – навіть не з’являється.  Дзвоню їй сама і кажу:

-Ніночко, донечко, дітки скучили, плачуть за мамою, прийди провідай, рідні ж вони тобі.

А вона мені:

-Син ваш загуляв, не в відрядження поїхав, а з іншого в сусідньому дворі живе. Ви йому телефонуйте, так соромте, а мені тепер своє життя налагоджувати потрібно. Тиждень почекаю, приведу себе в порядок – відразу заберу.

Вона трубку поклала, а мені ледь погано не стало. Накапала краплі та стала дзвонити синові.

-Сергію, ви мене з Нінкою геть не шкодуєте і дітей своїх, признавайся мені чесно, ти в сусідньому дворі у когось живеш?

Не став він відпиратися, як є сказав:

– Мамо, Ніні, крім її роботи, нічого не потрібно. Я зустрів жінку з душею. Вона і дітей любить і мені увагу приділяє. У неї, самої їх двоє. Живу з нею третій тиждень і відчуваю себе чоловіком і главою сім’ї.

-Слухай, – кажу я, – глава сім’ї, а нічого, що твої діти без матері-батька живуть другий тиждень? Свою сім’ю не зберіг, в чужій главою стати вирішив. Швидко давай, додому йди, та в ногах у Ніни вимолюй прощення. Вона – жінка видна, чоловіка собі жваво знайде! Не повірив мені тоді син, сказав:

-Ніхто на цього робота й не гляне. Як зможемо, прийдемо до тебе з Ангеліною знайомитися.

-Не буде тобі материнського благословення, поки з дружиною не помиришся.

Як розмова закінчила, сиділа вся без сил, думала, як дітей з садочка забирати, та як їх тепер ростити, що їм казати. Не довго сумувала, Ніна прибігла, плакала, та прощення просила за гонор і слова грубі. Думала вона, що з мого мовчазного дозволу все відбувається.

Не помирилися син з невісткою. Сергій так і живе, дітей своїх не бачачи і чужих виховуючи. Душевність у них разом з грошима закінчилася. Звільнили. Випивають вони. Хотів він помиритися з дружиною, та не прийняла його Ніна, не може пробачити зраду.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page