Жив у якомусь монастирі недбайливий чернець: він часто спізнювався до служби, засмучував цим братів і змушував гніватися ігумена. Ченці нарікали, і навіть просили настоятеля вигнати його.
І ось цей монах захворів, хвороба посилювалася, і він вже наближався до смерті. Засмучені були брати, що загине душа нещасного. Джерело
Зібралися вони у одра його, щоб полегшити передсмepтні стpаждання своєю молитвою, але що ж побачили вони? – Цей монах помuрав смepтю праведника. Обличчя його виражало спокій і радість. Коли він трохи прийшов до тями, брати запитали:
Яку розраду отримав ти від Бога? З ким ти розмовляв, як з близькими рідними своїми?
Читайте також: Найкраща притча про те, звідки беруться проблеми в нашому житті. Варто прочитати, щоб краще пізнати життя
І вмupаючий, зібравши останні сили, відповідав:
Браття, ви знаєте, що я жив негідно… І ось я побачив, як дeмони оточили мій одр, в руках їх була хартія – лист, зверху до низу списаний моїми гріхами. Вони наблизилися до мене, Ангел же охоронець мій стояв далеко і плакав.
І раптом я почув голос із неба: «Не судіть, і не судимі будете! Цей монах не засудив нікого, і Я прощаю його », – і негайно хартія в руках демонів загорілася, і вони з криками зникли. Підійшов до мене Ангел і привітав мене, і я говорив з ним.
Брати, – продовжував він, – після прийняття чернецтва я не засудив жодної людини! Брати, – сказав він ще, – ви засуджували мене і засуджували справедливо, а я, грішний, не судив нікого.
