fbpx

Свою подругу Ларису я не бачила більше тридцяти років, відтоді як я переїхала в село. Я часто про неї згадувала і думала, чи пробачила вона мене. А тут днями вона перша мені написала листа, в якому повідомила, що дуже хоче зі мною зустрітися

Мені скоро вже буде 70 років, останніх років тридцять я живу в селі. Донька давно вийшла заміж і поїхала від мене, то ж я живу сама. Маю пенсію, працюю нагороді, тримаю курей, так і живу.

А нещодавно поштарка принесла мені листа. Писала моя подруга Лариса, з якою я не бачилася відтоді, як переїхала в село. Історія доволі неприємна. В листі вона писала, що дуже хоче зустрітися, бо нарешті зрозуміла, що даремно вона тоді на мене образилася.

А історія полягала в наступному. В свій час Лариса мені дуже допомогла – приютила з дитиною, коли чоловік вигнав мене з дому, влаштувала на роботу, допомогла з розлученням, перший час з житлом. Ми тоді з нею дуже подружилися.

Потім у мене все поступово налагодилося, я зустріла чоловіка, яка полюбив мене і прийняв мою дитину, вдруге вийшла заміж, ми стали дружити сім’ями.

І ось одного разу я зайшла до них в гості, виявилося Лариса поїхала у відпустку до мами, яка захворіла, в загальному я про це не знала, і побачила те, що не мала б бачити.

Чоловік Лариси був вдома не один, він не приховував, що давно зустрічається з цією жінкою і просив не говорити дружині. Він сказав, щоб я не втручалася, самі розберуться. Але мені було дуже незручно.

Я почала уникати зустрічей з подругою, мені дуже хотілося все розповісти їй, але я боялася зробити їй неприємність, сподівалася, що все це закінчиться, але розуміла, що все продовжується.

Я  не спала ночами, так мені було шкода Ларису, і одного разу я не витримала і все їй розповіла. Реакція Лариси була дивною – вона вигнала мене з свого дому. Мовляв, треба було сказати про все відразу, а не через пів року.

Я дуже шкодувала, що все розповіла їй, мій чоловік говорив мені, що не треба було втручатися. Скільки років пройшло, а я і далі не розумію, чи правильно я вчинила?

Після цього випадку ми з чоловіком переїхали жити в село в будинок, що дістався йому від його батьків. З Ларисою ми давно живемо в різних містах, весь цей час ми не спілкувалися, от я і не знала, чи пробачила вона мене.

Лариса в листі написала, що її чоловіка не стало ще 10 років тому, як і мого. Вона дуже хоче зі мною побачитись. Сподіваюся, вона мене пробачила…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page