Моя найкраща подруга приїхала в Америку на роботу, влаштувалася лаборантом в одній медустанові. Колектив був між собою дуже дружний, всі обідали разом в місцевій їдальні, але обіди там були занадто дорогими, тому багато хто приносив їжу з собою. Подруга, яка заробляла, на той час, не так вже й багато, теж обід носила завжди з собою.
Так робила і наша Світлана. Сумуючи за їжею в Україні, вона обійшла місцеві супермаркети, і, о, щастя, знайшла в одному чудовий м’ясний паштет в консервах, дуже нагадує той, який продавали колись в радянські часи.
Тільки вибір зараз був набагато багатшими, тут був паштет і з різного м’яса, і з печінки, і з риби, один смачніше іншого.
Світлана брала з собою на роботу різні салати плюс баночку паштету.
Співробітники американці, побачивши в перший раз, як вона вправно маже паштет на булочку, поцікавилися, навіщо вона це їсть.
Вона їм пояснила, що вдома це дуже популярна їжа, там всі це їдять.
Світлані сказали, що тут можна купити справжнє м’ясо, наприклад, відбивну або бургер, і якщо у неї не вистачає грошей, вони готові їй допомогти.
Світлана відмовилася, сказавши, що дуже любить саме паштет, так само як і її чоловік, і діти. Американці поморщились, але вірні своїм правилам приймати різні народи з їх традиціями, сперечатися не стали.
А через пару тижнів один співробітник приніс і поставив перед Світланою іншу консервну баночку і радісно повідомив:
– Подивися, що я знайшов в магазині! Така ж їжа, як ти любиш, але ця для людей, а не для собак! Спробуй, раптом тобі сподобається!
Світлана мало не пoмepла від сoрому, а її співробітники помітно зраділи, дізнавшись, що це була лише помилка через незнання мови, і що в Україні, виявляється, не їдять їжу для котів і собак.
А зі Світланою досі все консультуються, яку їжу краще вибирати для своїх домашніх вихованців, якщо вже вона перепробувала продукцію всіх фірм.