fbpx
Життєві історії
Свекри обіцяли мене відвезти в місто, ми з ними домовилися про все наперед. Але у призначений день їхати вони відмовилися. Мені довелося викликати таксі

Мій чоловік часто їздить у відрядження, він працює за кордоном. Коли його немає, він залишає ключі від машини своїм батькам. Я зараз чекаю дитину, мені часто потрібно їздити в місто. Однією з умов було, що вони будуть возити мене при необхідності, тому що сама я не вожу.

Чоловік у мене часто не вдома, робота така. У нас вже є одна дитина – дочка чотирьох років, зараз ми чекаємо сина. Живемо ми в маленькому містечку, куди переїхали з обласного центру. На цьому переїзді наполягли батьки чоловіка, тому що самі живуть тут же.

Основний упор робився на те, що чоловік постійно в роз’їздах, а вони тут під боком і зможуть мені допомагати, до того ж вони завжди скаржилися, що рідко бачать внучку. Ми довго думали, чи варто, але коли дізналися, що чекаємо другу дитину, все-таки наважилися.

Квартиру вдалося купити без всяких кредитів. Зробили ремонт, переїхали, стали жити. Стосунки зі свекрами у мене суперечливі. Вони можуть дуже серйозно допомогти, коли від них не чекаєш, а можуть роздути з мухи слона на рівному місці, ніколи не знаєш, чого від них чекати. Тому я намагаюся з ними без зайвої необхідності не спілкуватися.

У нас є машина, але водить тільки чоловік, я за кермо не сідаю. У місті я нормально обходилася громадським транспортом, а на новому місці проживання майже все в кроковій доступності. Хоча в магазинах асортимент досить специфічний, тому ми з чоловіком раз в тиждень їздили закуповуватися в місто.

Коли на горизонті замаячила чергове відрядження чоловіка, я напружилася. Залишитися одній з маленькою дитиною і в моєму стані трохи складно. Свої побоювання я висловила чоловікові. Він подумав і сказав, що поговорить з батьками, щоб вони були на підхваті, якщо що. Домовилися, що чоловік залишає батька ключі від машини, батьки можуть їздити по своїх потребах, але коли я попрошу, то будуть мене возити і в магазин за продуктами, і в лікарню. Проблем не передбачалося, але почалися вони майже відразу після від’їзду чоловіка.

Свекри на пенсії, але у себе на ділянці вирощують овочі та курей на продаж, як приробіток. Коли мені вперше треба було в консультацію, я зателефонувала заздалегідь, що післязавтра мені о такій-то треба потрапити до лікаря. Свекор сказав, що не проблема, але потрібно йому зателефонувати напередодні, нагадати, щоб він не забув.

Увечері перед поїздкою я до свекра додзвонитися на могла довго. Набрала свекруху, дізнатися, може щось трапилося, але вона сказала, що чоловік просто зайнятий, тому не бере слухавку. Я попросила нагадати, що мені завтра треба в лікарню, а він обіцяв відвезти. Свекруха заспокоїла, що нагадає.

Вранці я відвела доньку в садок, прийшла до свекрів, а виявилося, що ми нікуди не їдемо, в крайньому випадку, на машині. Свекор вчора трохи перебрав перебрав. Тому свекруха заявила, що в такому стані він нікуди не поїде, та я й сама б не сіла з ним в машину.

Запитала, що ж мені тепер робити, свекруха відповіла, що автобуси ніхто не відміняв. А в автобусі я разок якось вже їхала, я туди з доброї волі не піду. Довелося викликати таксі, тому що спізнюватися не можна.

Чоловікові про цей випадок я нічого не сказала, подумала, що просто так зійшлися обставини, всяке буває. Приблизно через тиждень подзвонила свекрухи, запитала, чи не збираються вони в магазин в місто, а то у нас з дочкою продукти скінчилися. Мені було сказано, що не збираються, тому що їздили вчора. Запитала, чому не покликали мене – «так щось не подумали». А потім свекруха взагалі заявила, що я була не так давно в місті, могла б і сама зайти. Немов мені було до того.

Ще раз мені було відмовлено у проханні відвезти мене до лікаря. У них була запланована поїздка на якийсь сільгосп ярмарок, тому мені було сказано розбиратися самій. Тобто, мене навіть з дитиною не могли підстрахувати, мені довелося брати її з собою, тому що свекруха заявила, що з дитиною їм буде складно, до того ж виїжджають вони рано, внучка втомиться і буде вередувати.

Прикро було дуже, так вмовляли переїхати, так допомогу обіцяли, а в підсумку пшик. Переживала всю ніч, вранці поїхали знов з дочкою на таксі.

Після цього я потрапила в лікарню. За цей час свекри не подзвонили жодного разу, а дочка жила у подруги. Коли чоловік подзвонив порадувати мене, що повертається на наступний день, я розревілася і розповіла, що сталося. Він був такий ошелешений, що навіть сказати нічого не зміг, крім «я передзвоню».

Після цього мені почала телефонувати свекруха. Вона зробила мене винною у всьому, сказала, що тепер у них з сином через мене розлад.

З лікарні мене забирав чоловік на нашій машині. Перед цим він заїхав до подруги і забрав доньку. Про батьків ми не розмовляли, він мовчав, я тему не піднімала. Для себе вирішила, що спілкуватися з ними не буду, мені таке ставлення у собі не сподобалося. Чоловік нехай спілкується, якщо хоче.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page