fbpx
Життєві історії
Свекри довго тримали в таємниці, що збираються подарувати молодшому сину на весілля, а потім всіх здивували, вручивши молодятам перед усіма гостями ключі від квартири

Молодший брат мого чоловіка нещодавно одружився, ми всі їздили на весілля, готувалися до торжества. Ми з чоловіком вирішили подарувати 10 тисяч гривень, сума немаленька для нашої  сім’ї, але все ж, рідний брат. Свекри довго тримали в таємниці, що збираються подарувати молодшому сину на весілля, а потім всіх здивували, вручивши молодятам перед усіма гостями ключі від квартири.

Це було дуже ефектно, всі аж присіли від несподіванки. А найбільше, напевно, ми з чоловіком. Я, звичайно, все розумію, і за молодих дуже рада… Але нам чомусь таких подарунків батьки не дарували…

Зараз ми з чоловіком знімаємо квартиру і лише можемо собі дозволити мріяти про власне житло. Ми збираємо гроші, але справа просувається дуже повільно. Нам по 27 років, ми з чоловіком вже думаємо про дитину, але поки не вирішиться житлове питання, ми нічого планувати не можемо.

З весілля ми повернулися з зіпсованим настроєм, не через заздрість, а через те, що відчували несправедливість. Нам на весілля ніхто квартиру не дарував. У нас навіть весілля не було, три роки тому ми просто розписалися.

Брату, виходить, все, а моєму чоловікові – нічого? Юрію двадцять два роки, досі ще вчиться. З дівчиною зустрічався зовсім недовго, менше року. Як тільки вирішили одружитися, для них батьки відразу квартиру купили. Так, квартира маленька, однокімнатна, на околиці міста в віддаленому районі, але ж квартира. Ми б теж від такого подарунка не відмовилися б.

Я мовчала, а мій чоловік вирішив все ж запитати у батьків, чому вони так вчинили.

– А вам навіщо? – щиро знизали плечима батьки. – Ви, он, на столицю замахнулися! Там квартири не по наших грошах! Там – самі собі купуйте! І не заздріть.

Ми заздрити не збираємося, але і образи приховати не можемо. Нам на розпис батьки чоловіка купили мультиварку, ми живемо три роки і нас жодного разу не спитали, чи маємо ми гроші, щоб заплатити за комуналку. А Юрію, брату чоловіка, відразу квартира. Хіба це справедливо?

В будь-якому випадку правильніше ділити допомогу порівну – нехай це не вирішить нічиїх проблем взагалі, а й зате образ не буде. Або краще взагалі нічого нікому не давати, щоб не було ось цих розмов і підрахунків, кого більше люблять.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page