Моїй свекрусі днями виповниться 70 років, і мій чоловік вирішив, що мамі на ювілей треба подарувати щось пристойне.
Я в це не втручалася, бо вже багато років не спілкуюся з свекрухою, чоловікові сказала, що може витратити до 2-х тисяч гривень на подарунок для своєї мами.
Як на мене – цього б мало бути досить, але мій чоловік захотів витратити на подарунок для мами всю свою зарплату за місяць! Він сказав, що купить їй телевізор!
Я розумію, що це його мама, але мені здається, що ця жінка не заслужила такого дорогого подарунку, адже за 18 років нашого шлюбу з чоловіком вона нам абсолютно нічим не допомогла.
Щодо цієї ситуації у мене двоякі почуття, бо я не спілкуюся з свекрухою багато років, відтоді, як вона вигнала нас з своєї квартири.
Одружившись, ми почали жити із батьками чоловіка.
Незважаючи на те, що свекруха на початку сімейного життя багато в чому нам допомогла (мої батьки не мали такої можливості на той момент), її владний характер перекреслив усе добре.
У нас з чоловіком народилося двоє дітей, ми жили в одній кімнаті, а мама мого чоловіка – в іншій.
В квартирі була ще одна кімната – велика і простора зала, але вона здебільшого була зачинена, на випадок, якщо до нас гості прийдуть.
Гості до нас практично ніколи не приходили, тому кімната просто стояла зачинена, в той час як ми четверо тулилися в найменшій кімнаті.
Одного разу вона взагалі нам сказала, щоб ми шукали собі інше помешкання, бо їй набридло слухати наш шум.
Це було неприємно і складно, але ми зібрали свої речі і переїхали на орендовану квартиру, бо іншого виходу просто не було.
Звичайно, що я образилася, і у мене зникло бажання бачити цю людину. І дітей я не пускала до неї, адже сама їхня бабуся вигнала нас на вулицю.
А вона ще й мене винною зробила, скаржилася усім родичам і знайомим, що я не дозволяю їй бачитися з онуками.
Дійшло до того, що вона навіть додзвонилася до моєї матері, і описала їй ситуацію зі свого погляду, висловила яка я байдужа і невдячна.
Відтоді минуло багато років, але я досі не можу її до кінця пробачити, і ще жодного разу не переступила поріг її дому.
Чоловік з нею спілкувався, ходив в гості один, я не мала нічого проти.
Мама чоловіка теж за всі ці роки не знайшла нагоди помиритися зі мною, тому що їй було це непотрібно.
А тепер чоловік хоче, щоб я все забула і нарешті все пробачила.
Каже, що було б гарно, якби ми разом, всією сім’єю, пішли до бабусі на ювілей.
В душі я давно її пробачила, адже зараз у нас все добре, ми живемо в гарній трикімнатній квартирі.
Якщо я з подарунком майже змирилася, хоче чоловік – нехай дарує мамі телевізор, але за свої гроші.
То йти до неї і миритися першою мені щось зовсім не хочеться.
Але чоловік дуже просить, каже, що це для нього важливо.
А що б ви зробили на моєму місці?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.