Мама мого чоловіка 17 років вже на заробітках, і двом своїм синам – моєму чоловікові і його старшому брату купила по квартирі. А собі свекруха збудувала будинок, в якому зараз живе лише свекор.
От на цьому будинку мій чоловік з своїм братом і не можуть порозумітися. Я в їхні справи не втручаюся, особисто мені вистачить і подарунка у вигляді квартири. Я взагалі з великою повагою ставлюся до свекрухи, адже не кожна жінка поїде заробляти для дітей.
Біля будинку свекра є доволі велика земельна ділянка, йому одному важко все обробляти, тому я часто наполягала на тому, щоб ми їхали йому допомагати. Ми і садимо, і урожай збираємо, і потім я закрутки роблю для свекра.
А от старша невістка не вважає за потрібне їхати щось робити, зате постійно приїжджає за продуктами. Свекор людина не жадібна, він спаковує повні сумки старшому синові. Мені теж не шкода, але мене задіває той факт, що вони могли б хоч трохи допомогти.
Але брат мого чоловіка і його дружина вважають, що всі їм щось винні, тому без зайвих докорів сумління приходять лише на все готове.
Так вийшло і з днем народження свекрухи. Я вважаю, що ця жінка варта від дітей якогось особливого подарунку, хоча вона і сама все може собі купити, але ж приємніше, коли хтось про тебе думає.
Тому я запропонувала невістці і брату мого чоловіка, щоб ми скинулися і разом купили мамі золотий набір – сережки, перстень і кулон. Але брат з невісткою відмовилися, сказали, що це їм задорого.
В результаті ми від себе купили лише сережки і кулон, свекрусі дуже сподобався наш подарунок, вона відразу все приміряла і вже не знімала.
Що подарував брат і старша невістка я не знаю, але очевидно що щось не дуже цінне. Зате за столом вони почали розмову про спадщину, натякнувши, що мамі пора подумати про оформлення будинку на них.
Я не витримала, і кажу невістці, що це не гарно на святі у мами таку тему починати. Та й мама ще молода, їй самій ще хочеться побути господинею у власному домі.
Невістка ж мені відповіла, що це ми хочемо загребсти собі будинок, тому і крутимся біля батька, постійно допомагаєм.
Я не стала їй пояснювати, що ми допомагаєм, бо так треба, бо так по-людськи, вона і так цього не зрозуміє. А маму я попросила, щоб вона не зважали на слова старшої невістки і в жодному разі не думала про ніякі переписування документів на старшого сина. Тільки не знаю, чи прислухається свекруха до моїх слів.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.